Мене звати Світлана. Зараз у мене троє діток, вони чудові і я щаслива мама, але у мене зараз непростий період в житті. Зараз я не заміжня і виховую своїх діточок сама. Так вийшло, що п’ять років тому ми розлучилися з моїм колишнім чоловіком.
Все у нас почалося з того, що ми з Антоном познайомилися, коли навчалися в інституті. Після закінчення навчання – одружилися. Згодом у нас з’явився наш перший синочок.
Спочатку у нашій родині все було добре, спокійно та тихо. Потім ми дізналися, зо я знов чекаю дитину. Ми були на сьомому небі від щастя, тому що це була довгоочікувана дитина, а коли ми ще дізналися, що чекаємо не одну, а двох діточок, то взагалі нашій радості не було меж. Згодом народилися у нас дві прекрасні донечки.
Перші роки нашого шлюбу у нас було все гаразд, ми були хорошими батьками, а в домі був спокій та добробут. Але, як тільки наші донечки пішли до дитячого садочку та ми з Антоном обоє працювали, щось наче змінилося між нами, зовсім стало все по-іншому. Чоловік взагалі перестав звертати увагу як на мене, так і на дітей. Антон не помічав як вони ростуть, розвиваються, які в них нові досягнення в житті, які смаки та мрії.
Я з ним часто говорила, пояснювала, що так не можна, але це нічого не змінювало, я була з дітьми сама, чоловік наче відвернувся від нас. Я ще декілька років просто чекала, але чоловік вже не був тією людиною, з якою я одружилася, він був для нас чужим. Я вирішила розлучитися.
Перший час мені було важко одній з трьома дітьми. Адже ми залишилися одні. Я мала працювати й вдень і вночі, щоб забезпечити себе та своїх дітей. І через рік такого життя мені зустрівся дуже хороший чоловік на життєвому шляху, я вважала, що це мій подарунок долі. Він був як з мрій.
Юрій у всьому мені допомагав і матеріально забезпечував, він став мені наче рідний. Ми збиралися одружитися, все було дуже гарно, до того моменту, поки він не повів мене знайомитися зі своєю родиною. На цій зустрічі його мама до мене якось недобре до мене ставилася. Вона прямо говорила своєму синові, що я йому не пара і неправильно одружуватися з жінкою з дітьми, особливо, коли їх троє.
Для мене це було прикро. Адже переді мною сидів дорослий чоловік, який говорив, що щиро кохає, був готовий все зробити для мене, хоча знав, яке в мене непросте життя, що в мене є дітки, я йому всю правду говорила. А в той вечір він просто сидів і слухав, що говорила його мама, а вона лише недобрі речі говорила. А Юрко сидів і мовчав, жодного доброго слова не сказав про мене.
Після цього дня я одразу собі сказала, що він мені не потрібен. Адже я хочу бачити поруч з собою такого чоловіка, який за мене та моїх дітей в будь-якому випадку буде стояти горою, ніколи не залишить і стане для нас найріднішою людиною в світі.
Прикро, що я помилилася вдруге. Дуже надіюся, що у найближчому майбутньому мені зустрінеться та людина, яка зможе мене підтримати у будь-яку хвилину та допомогти. А головне – буде добре ставитися до моїх дітей, а ми будемо для нього найкращою сім’єю. Я розумію, що жінку з трьома дітьми заміж кличуть рідко, та я сподіваюся, що ще можу зустріти своє жіноче щастя.
Фото ілюстративне.
