fbpx
Життєві історії
Юлю турбує думка, що я для її доньки нерідний батько. «Ось ти її ніколи не полюбиш як рідну. Ось вона підросте, дізнається, що ти їй нерідний і їй буде від цього погано. Мені шкода свою дитину, вона колись може звинуватити мене в тому, що я проміняла її на чужого дядька». Не знаю, як переконати дружину, що мене до неї щирі почуття

До тридцяти років мені так і не вдалося одружитися. Але потім я зустрів Юлю, і зрозумів, що саме з цією жінкою хочу пов’язати свою долю. Я зрозумів, що закохався, і відразу запропонував їй бути разом. До неї у мене виникли почуття, яких раніше ні до кого не було: бажання захищати, оберігати, віддати все, так самого себе віддати. Вона відповіла мені взаємністю.

Юля відразу попередила мене, що у неї маленька дитина від чоловіка, з яким вона в розлучилася. Мене анітрохи це не збентежило, тому що я полюбив і прийняв її такою, яка вона є, з усіма обставинами і проблемами.

Відносини складалися прекрасно, ми були дуже щасливі. Я не приховував, що наші відносини для мене дуже серйозні, мені потрібні не просто зустрічі, а я хочу сім’ю. Зробив пропозицію вийти за мене заміж. І ось після цього почалися проблеми.

Я побачив, що погодитися то вона погодилася, але сумнівається, і навіть якось охолола до мене. Ми дуже багато часу проводимо разом, в тому числі і дівчинка з нами, вважай, живемо разом. Я намагаюся допомагати в усіх справах, працюю, до дитини ставлюся добре, і в думках нічого поганого немає, вже звик до неї.

Але Юлю турбує думка, що я для її доньки нерідний батько. «Ось ти її ніколи не полюбиш як рідну. Ось вона підросте, дізнається, що ти їй нерідний і їй буде від цього погано. Мені шкода свою дитину, вона колись може звинуватити мене в тому, що я проміняла її на чужого дядька».

Звичайно, мова йшла і про майбутнє, я сказав, що хочу свою дитину, тобто нашу спільну, але їй моя пропозиція не сподобалася: ще не одружилися, ще дитини немає, а ти вже ділиш своїх і моїх. Нікого народжувати не буду, не дозволю, щоб моя дочка росла постійно в нерівності.

Дівчинка вчиться говорити і нещодавно назвала мене татом, знову Юля обурюється: «Бідна дитина – думає, що ти тато, а потім дізнається правду».

Я вже змучився з цією ситуацією. Ну, я ж не винен, що ми не зустрілися раніше, що вона народила дочку від першого чоловіка, який їх обох кинув, не платить аліментів і позбавлений вже батьківських прав. По суті батька рідного все одно немає, і ніколи не буде, а я ставлюся до неї нормально, може навіть, і полюблю згодом.

Так, я не жив з дітьми, у мене немає своїх, чужих теж не було, не знаю, як це взагалі дитину любити по-справжньому. Знаю лише, що хочу бути з цією жінкою, хочу створити з нею сім’ю, а вона сама мене відштовхує і все псує.

Не розумію, в чому моя вина в даній ситуації, не розумію, як я можу змінити щось, тому що тут вибір за нею – або ми любимо один одного, створюємо сім’ю і живемо, або розходимося, і вона «присвячує життя дочці». Через свої упередження ми обоє можемо стати нещасливими.

Фото ілюстративне – zombiefan.

facebook