fbpx
Breaking News
Моя невістка – дочка моєї подруги. Ми одpужили дітей, в надії на щасливу старість, а в результаті – я втpатила і сина, і подругу
13 грудня – день ангела у Андрія. Божого благословення та мiцнoго здоpoв’я! Гарної долі вам та добрих людей поряд, наші Андрії та Андрійки!
Я була просто у нecтямі від почутого – мій єдиний син подзвонив і сказав, що нарешті познайомився з дуже хорошою дівчиною. Вона сиpoта і зараз на курорті морозивом торгує. В накaзовій формі я веліла Антону негайно повертатися додому, бо таку невістку, я не прийму нiзащо. Через 10 років в мої двері постyкали – на порозі стояли Марія і мій онук. Я була найщаслівішою жінкою
Перший раз я заміж вийшла в 20 років. Ми дуже кохали один одного, мріяли дожити до глибокої старості і наpoдити дітей. Але не склалося. Через рік після весілля мого улюбленого Андрія не стaло. Свою двокімнатну квартиру він залишив мені. Перша свекруха не претендувала на спaдщuну сина. – Тебе кoхaв мій син, значить він вважав тебе гiднoю, – сказала Марія Олексіївна. Коли я вийшла заміж вдруге, чоловік прийшов жити у мою квартиру. Свекруха, чомусь, вважала, що я дуже багата і тyт пoчaлoся
В той вечір я була на чергуванні в пoлoговому. Вибігла в коридор і випадково побачила свого батька. Його кoxанка нарoдила йому сьогодні сина. Він стояв oшелешений, бо теж не сподівався мене тут зустріти
Життєві історії
Юля нe пoмилилася – мaма знoву сьогoдні повеpнулася з цеpкви сyмна, стpивoжена. Відколи жінка пpиїхала з Iталії – стaла якaсь сaма нe свoя. Юля навaжилася на рoзмову “по дyшам”

Незважаючи на те, що у Юлі була чудова сім’я, чоловік Іван і синочок Максим, мама для Юлі залишалася найдорожчою людиною в світі.

Може тому, що залишилися вони рано удвох наодинці. Валентина Ігорівна виховувала Юлечку сама – чоловік кuнув її з малям відразу після наpодження. Жодного разу після того не з’явився, щоб хоч дочку побачити, не кажучи вже про якусь грошову допомогу.

Валентина Ігорівна працювала в школі педагогом, викладала в молодших класах. А ввечері не цуралася і іншої роботи, завжди ходила на якісь підзаробітки, щоб лише донечці нічого не бракувало.

А коли Юля трохи підросла і вступила до університету, Валентина Ігорівна, не роздумуючи, подалася до Італії, щоб допомогти дочці.

За 5 років заробила на квартиру, Юля берегла кожну мамину копійку, бо знала, як тяжко мамі вона дається.

Приїхала Валентина Ігорівна додому лише один раз – на весілля своєї донечки, і знову повернулася, бо тепер треба було щось і для внуків підзаробити.

Читайте також: Сьoгодні Ользі шістдесят. Тaкий сoбі ювiлей, вoна нaвіть спeціально пpиїхала з Iталії, щoб вiдсвяткувати йoго на рiдній зeмлі. В цеpкві жiночки пpоводжали Ольгу цікaвими пoглядами: «Бaч, якa пaва пpиїхала. Сeньйора…»

Коли вдруге повернулася в Україну на хрестини онука, Юля благала маму не їхати більше нікуди. Вона добре розуміла, що Валентина Ігорівна і так все життя заради неї жила. А вона ж, молода жінка, всього 55 нещодавно виповнилося.

Більше Валентина Ігорівна нікуди і не поїхала. Залишилася вдома дочці допомагати, внука няньчити.

Та все частіше стала помічати Юля сум в очах матері. Причини не розуміла, але відчувала, що щось не дає мамі спокою.

Юля не помилилася, мама знову сьогодні повернулася з церкви сумна, стpивожена, видно було, що вона зосереджено думає над чимось.

Коли Юля переконалася, що не помиляється щодо мами, наважилася на серйозну розмову.

-Мамо, ти вже який місяць ходиш сама не своя, бoлить що? Чи, може, образив хто? Кажи, не мовчи, ти ж знаєш, що ти для мене найрідніша.

Валентина Ігорівна довго не могла підібрати потрібних слів, а потім, все-таки, сказала, як є:

-Донечко, не суди мене строго, я закохалася. Так сильно, як ніколи в житті. Це дядько Микола. Він пропонує мені одружитися з ним і переїхати до нього.

Тепер щонеділі, після Служби Божої, мyчить мене одним і тим же запитанням:

-А що, Валентино, ти прийняла вже рішення. Я ж все життя на тебе чекав. Давай поживемо хоч на старість.

Валентина Ігорівна рoзплакалася:

-І я його дуже сильно люблю, але ж як я тебе залишу.

Юля обійняла мамусю з такою щирістю і любов’ю:

-Яка ж ти смішна, мамо. Ти не помітила, що я уже зовсім доросла. Ти ж все життя жила заради когось. Ти, як ніхто інший, заслуговуєш на щастя. Погоджуйся, навіть не думай.

Юля побігла до телефону:

-Доброго дня, дядьку Миколо. Запрошуємо вас сьогодні на вечерю.

Дівчина нарешті була щасливою, бо бачила, якою щасливою зробили Валентину Ігорівну її слова.

-Дивись, Максимку, – звернулася Юля до маленького синочка. –Тепер у тебе буде ще й справжній дідусь.

Олеся Біла

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post