Тоді якраз був звичайний такий собі робочий день. Ми вийшли майже усі на обідню перерву з моїм колегою Дмитром, він запросив мене на чашечку гарячої кави, я, звичайно, знала, що він нещодавно розлучився зі своєю дружиною, і погодилася сходити в кафе, думала поспілкуємося трохи з ним, підтримаю людину у непросту хвилину в його житті, і йому стане трохи легше, можливо, пораджу щось.
Але, щиро кажучи, після спілкування з цією людиною, у мене на душі залишився неприємний осад, спілкуватися з ним більше бажання у мене немає абсолютно ніякого.
Дружину його я майже не знаю, бачила всього декілька разів, зустрічала я її зовсім випадково в коридорі нашої фірми. Звичайна жінка, симпатична, брюнетка, висока, струнка.
Пам’ятається, раніше у неї очі були дуже втомлені, якісь сірі, сумні, я відразу звернула на це увагу, вона мене чимось особливим зачарувала, якоюсь простотою, хоча ми тільки декілька слів говорили одна одній при зустрічі, привіталися, та й на тому все.
Але вона мені чомусь таки запам’яталася, таких людей зустрічаєш не часто.
А колега Дмитро теж мій, звичайний такий собі чоловік, невисокого зросту, зовсім не стрункий, а швидше, навпаки, та досить таки солідної статури, виглядає набагато старше своїх років. Осунувся, похмурий якийсь постійно ходить, невеселий завжди якийсь, я особливо ніколи з ним не спілкувалася щиро, лише набір стандартних фраз.
Через що ця пара розлучилася достеменно мені не відомо, якщо правду говорити. Просто в один прекрасний день мій колега почав проповідувати якесь незрозуміло дивне вчення всіх залишених дружинами чоловіків: як добре було раніше, сказав, що ти вдома господар, і всі проблеми вирішені, і як недобре стало зараз – занадто багато волі їм дали, тепер вони відчувають себе повноправними господинями в себе вдома.
Зі мною в моєму домі, напевно, вже ніхто не рахується зовсім.
– Я нормальна людина, розумієш, мені хороша сім’я потрібна всього лише, щоб все вдома було! – почав говорити він мені дуже впевнено. – Це вам жінкам усім подобається міняти та вибирати собі супутника життя.
Я слухаючи колегу, мовчала, чекала, коли вже закінчиться обідня перерва, адже його думка мені зовсім не подобається, і бачила, що щось пояснювати йому сенсу немає, він впевнено стоїть на своєму. Я продовжувала лише слухати, вважала це єдиним і вірним рішенням у ту хвилину.
Іноді Дмитро розповідав, що знає, що його колишня дружина з кимось познайомилася, але заміж її ніхто не кличе.
– Їй давно вже під сорок. Принца думає вона собі ще якогось ще знайти в свої роки, – посміхався він так недобре. – На що вона взагалі з такою зовнішністю розраховує?
Ці слова мені дуже не сподобалися, я була кращої думки про цю людину, Дмитро ніколи не здавався мені таким, а тут таке почути про жінку, навіть колишню дружину.
Зовнішність у його колишньої дружини звичайна, чому він про неї так недобре говорить я не розуміла. І якщо вже бути зовсім чесною, збереглася його дружина краще, ніж він сам.
– Ну, ти ж одружився з нею, з її зовнішністю, яку вона мала, тобі ж нічого не завадило! – не витримавши якось мовив наш чоловік-колега, коли він знову завів розмову про свою некрасиву колишню дружину. Сміялися тоді ми всі.
Але після того з ним мало колег спілкувалися і рідко ходили з ним на каву, адже всі ми дорослі люди, не скластися у житті може у кожного, але для чого так негарно говорити про людину з якою ти прожив чимало часу у шлюбі.
Можливо, він хотів таким чином хотів щось довести самому собі, але зіграв він проти себе самого!
А нещодавно, лише місяць пройшов після нашої розмови з Дмитром, він прийшов дуже сумним на роботу, лише чоловікам один раз обмовився, що його колишня дружина у неділю виходить заміж, ще й за якогось хорошого бізнесмена, у неї все склалося добре.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
