В хаті Катерини вже кілька днів було темно, і хоч Леся, її донька заборонила Оксані бігати до її матері, та не витримала і таки ввечері пішла до сусідки.
Катерина, виявляється, занедужала і вже три дні не вставала з ліжка. Старенький телефон бабусі розрядився і вона не могла навіть нікому зателефонувати.
Оксана швиденько зробила літній сусідці чай, не перестаючи себе картати, чому раніше не прийшла подивитися що у неї і до чого. А все через те, що їй сюди забороняє ходити донька Катерини, Леся.
Будинок старої Катерини знаходиться поруч з будинком Оксани. Дівчина живе сама, відколи не стало її мами, вона прикипіла душею до Катерини. Сама не знає чому, але щось рідне відчувала вона до неї.
Катерина жила самотньо вже багато років. Її сина не стало давно, поїхав на заробітки, і більше мати його не бачила, прислали з чужини лише сумну звістку.
Є у Катерини донька – Леся, вона з сім’єю останніх років десять живе в Польщі, до мами приїжджає лише на Різдво, і то не кожного року. Матір напризволяще вона не залишила, найняла жінку з села, яка приходить раз в тиждень, купує продукти і інші необхідні речі, варить їсти, прибирає, пере. Леся їй за це платить.
Поки Катерина себе добре почувала, цього було більш, ніж достатньо. Але зараз з кожним днем 80-річній жінці все важче. Це бачила Оксана, тому просто так щодня забігала до сусідки. То хліба свіжого спече і принесе бабусі, то борщиком тепленьким чи вареничками порадує, їй не важко – готує для себе і ділиться з бабусею.
Візити Оксани були цінними для Катерини не тільки через її допомогу, літня жінка дуже любила поговорити з нею, чого-чого, а спілкування їй дуже не вистачало. Донька телефонувала раз в тиждень, а Оксанка прибіжить, і слухає без кінця її розповіді. Особливо цікаво було слухати, коли бабуся розповідала як «колись було…».
І справді, колись було все зовсім по-іншому. Хіба думала Катерина, що залишиться одна на старість, маючи двох дітей. Але життя пройшло за своїм сценарієм… Оксанка готова була бабусю слухати годинами.
Одного разу заздрісна сусідка зателефонувала Лесі в Польщу і розповіла, що до її мами бігає Оксана. Напевно, не просто так, а хоче, щоб бабуся «за її доброту» переписала на неї свій будинок. Відтоді Леся заборонила Оксана приходити до її матері.
Тепер дівчина себе картала за те, що послухала цю дивну заборону, адже Леся приїде не раніше, ніж на Різдво. Вночі викликати лікаря не стала, побігла до сусідки, запитати, чи не має вона малини. Сусідка дала їй банку з малиновим варенням, а тоді і каже: «От що значить – рідне…».
Оксана нічого не зрозуміла, а сусідка їй відкрила таємницю – син Катерини є батьком Оксани. Коли він почув про дитину, то не захотів одружуватися і поїхав з села. Цю таємницю знає і Леся, тому рідна тітка так не хоче, щоб Оксана приходила до її мами, а по суті – до своєї бабусі.
Катерина про це нічого не знала, але сусідка пообіцяла, що при нагоді все їй розповість. Дивувалася тільки, як Катерина за стільки років не побачила дивовижну схожість між Оксанкою і її сином, як не відчула, що це її рідна онука…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.