– Здавалося б, мало самим нам, мабуть, проблем з життя підкидає, – журиться 37-річна Ярослава. – Так тепер ще й свекруха моя. Розлучається вона зі свекром, уявляєш? Ми з чоловіком вражені її рішенню. Андрій каже, що його мати на старість щось придумує таке незрозуміле, сама жене з дому гаманець. Батькам по 65 років, разом життя прожили, сина виростили, онуків вже в школу проводили. А тепер ось таке. Яка муха її вкусила? “Не можу більше з ним жити і не буду! Подаю на розлучення!”
З свекрами у Ярослави відносини нормальні, але без особливої близькості. Разом вони ніколи не жили, на превелике щастя – тому що ужитися зі свекром, вважає Ярослава, вельми непросто. Людина він важка: занудний, впертий, сердитий, категоричний. При цьому вважає себе фахівцем буквально у всіх областях, від варіння манної каші до політики, і вічно лізе давати поради всім навколо: як одягатися, як виховувати дітей, як вести машину, як мити посуд.
При всіх своїх недоліках саме свекор всі роки був годувальником їх з дружиною сім’ї. Свекруха в молодості заробляла дуже мало завжди, зараз у неї копійчана пенсія. Живуть вони біля столиці. Кінці в родині допомагали зводити доходи свекра: добротна пенсія і гарний підробіток.
Претензії свекрухи до чоловіка в основному стосуються побуту: за словами жінки, вона втомилася сорок років стояти біля плити. Свекор абсолютно нічого не робить вдома: ні яєчню собі не може посмажити, ні чаю налити, буде сидіти і чекати, поки це зробить дружина. В обов’язки свекрухи входить також прання, прибирання, покупка одягу чоловікові і багато чого ще.
– Набридло вже його обслуговувати стільки років, – заявила якось свекруха. – Сорок років на нього працюю. Та ще критику його слухаю постійно. Все, досить з мене такого чоловіка.
Ярослава дуже здивована: такого повороту ніщо не віщувало. Свекруха все життя робила «жіночу роботу» мовчки, без образ і претензій, і ніколи навіть спроб не робила залучити до чогось чоловіка. Сміття викинути і то не просила: самій, каже, простіше. І раніше її все влаштовувало. А тут раптом такий різкий поворот.
– Квартиру розмінювати зібралася, у них хороша двокімнатна квартира, – продовжує Ярослава. – Свекор отримував її ще в радянські роки. Андрій каже: “Мамо, ну розмінятися на дві однокімнатні у вас не вийде. Та взагалі чудо буде, якщо вдасться купити хоч якесь окреме житло”. Але найголовніше – як вона жити буде на свою пенсію одна? Я не уявляю. Ось скажи, яке може бути в такій ситуації розлучення? Що за нісенітниці якісь вона придумала.
– Слухай, ну вони дорослі люди вже давно, це їхнє життя, самі розберуться, що їм робити!
– Та яке там самі вони розберуться, – сердиться Ярослава. – Мати вже заявила, що сподівається на нашу допомогу! “Не кинете ж ви мене, каже”, каже. Одна вона не проживе. А там і з батьком доведеться щось вирішувати. Одна справа, коли люди похилого віку живуть разом, якось один одному допомагають, доглядають один за одним. І інше, коли вони зараз опиняться в різних кінцях, а допомагати їм обом прийдеться нам.
Ярослава з чоловіком довгі роки жили досить скромно, платили кредит, ростили двох дітей, і нічого зайвого собі не дозволяли. Максимум, що було хорошого – на Чорне море з’їздили пару раз, та купили недорогий автомобіль.
Кредит свій вони повинні закрити повністю в цьому році, залишилося зовсім небагато, і подружжя мріяло нарешті зітхнути і хоч трішки пожити для себе. З’їздити з сім’єю в справжню подорож до Європи і в Азію, купити щось в будинок, змінити машину, замовити нову кухню.
– Треба вже починати збирати на освіту дітям! – зітхає Ярослава. – Старший в сьомому класі, час йде швидко. Уже зараз пів класу з репетиторами. А нам які репетитори, у нас батьки розлучаються. Тільки від кредиту відчепися, як доведеться знову затягнути паски.
Ярослава вважає, що свекруха поводить себе вкрай безвідповідально і егоїстично. Власних накопичень у неї практично немає, працювала вона все життя абияк, лише так, щоб десь рахуватися. При першій же можливості вийшла на пенсію і ось вже багато років живе на доходи свого чоловіка, не шикує, звичайно, але і далеко не впроголодь.
А може бути, невістка права, свекруха в такій ситуації не має права розлучатися з чоловіком? Її доходи цього не дозволяють, сама вона не проживе, без допомоги. Повинна жити в шлюбі і не морочити дітям голови. У них і так своїх власних проблем ціла купа, діти ще зовсім маленькі, в них ще вкладати та вкладати.
Син може сказати матері, що утримувати її в разі розлучення не буде. Розлучення – це її каприз, а капризи – за свої гроші, будь ласка.
Або син в будь-якому випадку зобов’язаний допомагати своїй мамі у не простий для неї час в житті? А жити матері в шлюбі або однієї – це не його справа? От тільки Ярослава дуже сердита на свекруху, сама вже хоче з нею поговорити, сказати, щоб жила зі свекром і нічого не вигадувала.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
