У подкасті CREDO о.Микола Мишовський відповідає на запитання та розповідає про розвиток естетичного смаку та пошуки Бога.
Крім того пропонуємо вам історію реального життя, історію про те, як музика може врятувати життя
Це історія про те, що ніколи не можна опускати рук, навіть, коли вона в тебе одна.
Зовсім випадково мені натрапила на очі історія одного музичного твору, який без перебільшення врятував життя видатному піаністу 20 століття Паулю Вітгенштейну.
3 березня 2016 року виповнилося рівно 55 років від його смерті. Народився він у Відні 5 листопада 1887 року. Як музикант, піаніст дебютував у Відні в 1913 році. А вже наступного року разом із своїми братами був мобілізований до армії, коли розпочалася Перша світова війна. На війні йому снаряд відірвав праву руку. Проте, він не залишає музику і тренується грати однією лівою рукою.
У 19 ст. існував подібний прецедент, коли з концертами виступав інший видатний піаніст Геза Зічі.
Творів для виконання однією рукою не було, хіба що написані з метою вдосконалення техніки однієї з рук. Артист постійно був у депресії і на межі самогубства. У своїх спогадах він сам про це згадував. Кілька композиторів намагалися спеціально для нього написати твори для виконання однією рукою. Проте, він навідріз відмовився їх виконувати, оскільки, як сам згадував, «не розумів цих творів». І ось одного дня до нього звернувся французький композитор Моріс Равель.
Бажаючи відвернути Пауля від суїцидальних думок, він обіцяє написати спеціально для нього твір, з яким він об’їздить цілий світ. Так і сталося. Другий концерт Равеля, що так і називався «Концерт для лівої руки», був написаний у 1930 році. Цей твір зробив Вітгенштейна і самого композитора відомими на цілий світ. Піаніст розпочав нове життя, почав допомагати вдосконалювати техніки гри однією рукою іншим музикантам, займається викладацькою діяльністю в Америці. За три роки до смерті, у 1958 році йому було присвоєне звання доктора музики.
Ця історія вразила мене, бо вкотре доводить про силу, яку має музика в житті людини. Пауль не опустив своєї єдиної руки, радше йому не дав цього зробити Моріс Равель. Напевно біля нас також є люди, які потребують нас, щоб повернути їм жагу до життя. «Засмученого потішити» — вчинок милосердя для душі, який ми повинні робити тим, кого знаємо. І якщо для цього надається музика, даруймо її.
А тепер щодо Великого Посту. Так, таку та іншу музику можна слухати в піст.
Отець Олег Кобель
Читайте також: 6 ВАЖЛИВИХ ПИТАНЬ ПРО ВЕЛИКИЙ ПІСТ
Джерело: CREDO