fbpx
Breaking News
З xвилюванням Зоя розпечатала конверт, який прийшов в село у сільраду. Там були короткий лист і якась газета. «Здрастуйте, Зоя Єгорівна! Нeмає більше у Вас батька. Останнім його проханням було сповістити про віддану любов до Вас. Єгор Семенович — людина, гідна поваги. Про це довідаєтесь із публікації в газеті. Гордіться ним. Друзі Вашого батька». Сеpце враз защеміло, і Зоя поквапливо розгорнула газету. Погляд вихопив фото. Навіть не читаючи тексту, здогадалась: це батько. — Мамо, з твоєї ласки я виросла без батька… — сxлипнула Зоя
Появі маленького раділи всі, крім Ангеліниної мами. – Краще буде, якщо ти відмoвишся від нього, – заявила кaтегорично. – Ти молода, тобі ще треба oсобисте життя влаштувати. Кому потрібна будеш із «возом»? А так вийдеш заміж, а тоді нарoджуй, скільки захочеться. Зранку телефон матері не відповідав, а в кухні на столі лежала записка: «Це дитя буде мати повноцінну сім’ю. Такий гарний і здоровий хлопчик у дuтячому будинку довго не затримається. Так буде краще для всіх. Якщо можеш, вибач!»
Весілля було в рoзпалі, гості не зводили з наречених захоплених поглядів. Лише Люська щоразу поглядала на вулицю, її непокоїла єдина думка: прийде чоловік сам чи з кoxанкою? Коли Люська бігла з тарілками від кухні до шалаша, запримітила, як  під весільний марш музикантів зайшов у двір її Микола з молодицею. Люди переказували, що пoкинув роботу, став їздити на заробітки, бо кoxанці треба грошей, одягав її, як лялечку, і навіть почав будувати їй хату, щоб не жити у старенькій xалупі  
Моя свекруха зaхвopіла, я не хочу їй навіть склянку води подавати. Вже тиждень телефоную її доньці, але вона навіть телефон не бере, хоча про все знає. Вони з чоловіком вже домовилися про те, щоб я її доглядала. Але я не можу цьoго робuти
Сусіди бачили, як Петро до ночі сидів на лаві, схиливши голову на гpуди. Колишня дружина покликала старшого сина: «Приймай блyдного батька». Син подивився йому у вічі й запитав: «Де ж ти був, тату, коли нам так потрібна була твоя поміч?». І не чекаючи відповіді, пішов у хату, гpюкнувши дверима
Без рубрики
Яку музику можна слухати у Піст?

У подкасті CREDO о.Микола Мишовський відповідає на запитання та розповідає про розвиток естетичного смаку та пошуки Бога.

Крім того пропонуємо вам історію реального життя, історію про те, як музика може врятувати життя

Це історія про те, що ніколи не можна опускати рук, навіть, коли вона в тебе одна.
Зовсім випадково мені натрапила на очі історія одного музичного твору, який без перебільшення врятував життя видатному піаністу 20 століття Паулю Вітгенштейну.

3 березня 2016 року виповнилося рівно 55 років від його смерті. Народився він у Відні 5 листопада 1887 року. Як музикант, піаніст дебютував у Відні в 1913 році. А вже наступного року разом із своїми братами був мобілізований до армії, коли розпочалася Перша світова війна. На війні йому снаряд відірвав праву руку. Проте, він не залишає музику і тренується грати однією лівою рукою.

У 19 ст. існував подібний прецедент, коли з концертами виступав інший видатний піаніст Геза Зічі.

Творів для виконання однією рукою не було, хіба що написані з метою вдосконалення техніки однієї з рук. Артист постійно був у депресії і на межі самогубства. У своїх спогадах він сам про це згадував. Кілька композиторів намагалися спеціально для нього написати твори для виконання однією рукою. Проте, він навідріз відмовився їх виконувати, оскільки, як сам згадував, «не розумів цих творів». І ось одного дня до нього звернувся французький композитор Моріс Равель.

Бажаючи відвернути Пауля від суїцидальних думок, він обіцяє написати спеціально для нього твір, з яким він об’їздить цілий світ. Так і сталося. Другий концерт Равеля, що так і називався «Концерт для лівої руки», був написаний у 1930 році. Цей твір зробив Вітгенштейна і самого композитора відомими на цілий світ. Піаніст розпочав нове життя, почав допомагати вдосконалювати техніки гри однією рукою іншим музикантам, займається викладацькою діяльністю в Америці. За три роки до смерті, у 1958 році йому було присвоєне звання доктора музики.

Ця історія вразила мене, бо вкотре доводить про силу, яку має музика в житті людини. Пауль не опустив своєї єдиної руки, радше йому не дав цього зробити Моріс Равель. Напевно біля нас також є люди, які потребують нас, щоб повернути їм жагу до життя. «Засмученого потішити» — вчинок милосердя для душі, який ми повинні робити тим, кого знаємо. І якщо для цього надається музика, даруймо її.

А тепер щодо Великого Посту. Так, таку та іншу музику можна слухати в піст.

Отець Олег Кобель

Читайте також: 6 ВАЖЛИВИХ ПИТАНЬ ПРО ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Джерело: CREDO

Related Post