– Якщо свати вам гроші не дають, то чому я маю щось давати? – заявила моя мама і заховала гроші у шухляду назад.
– Мамо, ти ж знаєш, яка у батьків Максима ситуація. Вони б обов’язково допомогли, якби не хвороба свекра, – нагадала я мамі, та на неї це мало вплинуло, вона була рада, що гроші не треба віддавати.
Я навіть не знаю, скільки вона там склала, але сума виявилася пристойною, бо ж ми уже майже три роки економимо на всьому і накопичуємо на житло.
Я довго не знала, як сказати чоловікові, що моя мама передумала давати нам гроші. Це і для мене стало потрясінням, хоч я добре знаю її характер, а він то взагалі неабияк здивувався, як це – людина обіцяє одне, а робить зовсім інше.
Ми з чоловіком одружені вже трохи більше трьох років. Живемо окремо, у гарній двокімнатній квартирі, але вона не наша. Моя подруга поїхала за кордон, і впустила нас в своє житло. Умови і справді чудові, до того ж, ми платимо їй лише за оренду.
І хоч зараз проблема з житлом, начебто, вирішена, та я чудово розумію, що вона не закрита, бо рано чи пізно подруга моя або повернеться додому, або якщо вирішить залишатися за кордоном, то захоче продавати цю квартиру.
Тому ми з чоловіком відразу взяли курс на те, щоб купити собі квартиру. Заробляємо непогано, багато не витрачаємо – купуємо тільки найнеобхідніше, а решту складаємо.
Його батьки – дуже хороші люди. Вони відразу підхопили нашу ідею з покупкою квартири, і пообіцяли, що теж почнуть складати гроші, щоб нам допомогти.
Звичайно, ми зраділи, адже справа просуватиметься таким чином вдвічі швидше. А тут моя мама як почула, що свати хочуть допомогти, вирішила, що вона теж хоче бути причетною до цього.
– Я теж буду відкладати гроші, так що розраховуйте на мене, щоб свати потім не казали, що вони допомогли, а я – ні, – заявила вона.
Її ніхто за язик не тягнув, вона сама так захотіла. Зробила вона це не тому, що дуже хотіла нам допомогти, а тому, що не хотіла бути гіршою за сватів. Вона взагалі не любить “пасти задніх”, для неї завжди було важливо, що скажуть люди.
Так, саме думка людей про неї завжди керувала її вчинками, тому часом моя мама робила речі, абсолютно не зрозумілі для мене. Вона могла один раз накрити стіл для родичів, витративши всю зарплату, а потім ми були змушені весь місяць сидіти на одних лише макаронах, зате родичі не засудять її, що вона бідна і не має за що стіл накрити.
Або здати шалену суму на мій випускний, на який я навіть не хотіла іти, і це лише заради того, щоб не виглядати гіршими за інших.
Таких прикладів в нашому житті було багато, бо мама постійно так жила. І ось зараз те саме – вона захотіла нам допомогти грошима, щоб не виглядати гіршою за сватів.
Весь цей час ми з чоловіком, його батьки, і моя мама відкладали, тож вже назбиралася сума, необхідна для покупки квартири.
Але якось нам зателефонувала свекруха і сказала, щоб ми приїхали, бо є серйозна розмова. Ми вже з її голосу зрозуміли, що справа серйозна. Мама Максима із сльозами на очах повідомила, що у батька виявили хворобу, і попросила вибачення за те, що тепер вони не зможуть нам допомогти, бо всі гроші підуть на лікування свекра.
Ми навіть не думали ображатися, навпаки, навіть запропонували їй ще частину своїх грошей, та вона навідріз відмовилася. Сказала, що батько буде проти, але подякувала за розуміння і підтримку.
Засмученими ми були, але не через гроші, а тому, що така біда сталася, але свекруха сказала, що лікарі дають обнадійливі прогнози, тому ми вирішили вірити, що все буде добре.
А тут повертається моя подруга додому і каже, що вирішила за кордоном залишатися, бо там має нареченого і заміж виходить. Сюди вона приїхала, щоб квартиру продати.
А оскільки вона обмежена в часі, і не може довго шукати покупців, то вона запропонувала нам її купити. Ціну хорошу назвала, як для рідних, таких цін на ринку немає, це наче подарунок долі. І квартира ця нам дуже подобається, ми вже тут обжилися і вважаємо її своїм домом.
У нас з чоловіком немає всієї суми, але я порахувала, що якщо моя мама дасть нам обіцяну допомогу, то ми без проблем зможемо придбати це житло, адже подрузі гроші потрібні терміново, і чекати вона не може.
І яким же було моє здивування, коли мама заявила, що передумала нам віддавати гроші. Мовляв, свати не дають, то чого з нашої сторони має бути більша допомога.
Я зрозуміла її не відразу, та потім до мене дійшло – навіть якщо вона нам не дасть нічого, гіршою за сватів вона виглядати не буде, адже вони теж нічого не дали.
Сказати, що це для мене дико виглядає – це нічого не сказати. Мамі думка, що про неї подумають люди, важливіша за нас.
Тепер я розгубилася, не знаю як сказати чоловікові, що мама так себе повела. І квартиру цю втрачати не хочеться. А що робити, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
