Перший шлюб у мене не склався. Ми одружилися на третьому курсі інституту. Через рік у нас з’явилася донька і я перейшла на заочне відділення. А ще через рік у нас пішло все шкереберть. Чоловік постійно затримувався на роботі, потім взагалі бувало таке, що по декілька діб не з’являвся вдома. А пояснював він це тим, що просто втомився і йому потрібно іноді відпочити. І це він втомився, а я значить ні. Всі домашні турботи лише на мені, дитина, навчання і все решта.
Мовчала я ще два роки. Але потім втомилася від усього. Я подала на розлучення. Після п’яти років шлюбу, я вирішила переконатися, що в світі існують інші чоловіки, які є хорошими батьками, вірними сім’янинами.
Я відчула себе вільною людиною. А якось в соціальній мережі мені напивав повідомлення друг мого брата. Я його ніколи не бачила, але відповіла.
Виявилося мій співрозмовник був з Польщі. Почалося листування і вже через місяць він приїхав до мене на побачення. А ще через три місяці ми одружилися. Я навіть уявити не могла, що в світі існують такі турботливі і люблячі чоловіки. Він з перших днів замінив моїй дитині батька, а мені став не тільки коханим чоловіком, а й справжнім другом. У нас спільні інтереси, розуміємо один одного навіть на різних мовах і дуже одне одного кохаємо.
Минуло вже два роки як ми одружилися, в нас з’явилася спільна донечка, а я все не можу повірити, що таке щастя буває.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
