fbpx
Життєві історії
Якраз навесні приїхала моя кума з заробітків, вона тоді купила своїм дітям автомобіль. Забігла ввечері до мене в гості і, вперше відколи працює в Італії, стала розповідати, як вона там добре заробляє. Ми повечеряли і кума пішла додому, а я ще довго думала про її долари. Тієї ночі я зовсім не спала, а рано побігла до Ірини і стала просити, щоб вона знайшла мені роботу в Італії

Сама я родом з невеличкого села. Народилася та виросла я в досить таки бідній родині.

Чомусь завжди дуже хотіла швидко вийти заміж, щоб покинути стіни напіврозваленої батьківської хати, бо нас там тулилося 8 чоловік, включаючи нашу стареньку бабусю та дідуся. Ну воно, звичайно, і не дивно.

Тому, навіть не отримавши доброї освіти, я відразу ще дуже молодою вийшла заміж за Олега. Він перший зробив мені пропозицію вийти за нього заміж. Я довго не думала, погодилася відразу, адже розуміла, що в заміжжі моє життя може налагодитися.

Олег жив на краю села зі своєю матір’ю в хаті, це була для мене гарна альтернатива, бо жити в нашій бідній сім’ї було не просто.

Галина була мені доброю свекрухою, не можу сказати, що вона мене любила, але вона була жінкою мовчазною, тому й досі не знаю, як вона ставилася до мене.

Особливого щирого кохання від Олега я не бачила, чесно кажучи, навіть зараз не знаю, чому він мене взяв заміж. Але я була дівчиною красивою і працьовитою дуже.

Як тільки перебралася до них в хату, взялася за господарство, прала, готувала, влаштувалася на роботу у сільський магазин.

Згодом дізналася, що чекаю дитину, а через два роки знову мала вже другого хлопчика. Сини мої дуже схожі на мене, можливо тому, як і я всі ці роки, від свого батька вони не бачили і не чули нічого хорошого.

Олег весь день був на роботі, ввечері вечеряв і біг до сусідів. Заробляв він досить мало, та й в магазині на мене чекали копійки, а діти ходили до школи, на все потрібні гроші.

Якось у травні повернулася моя кума з заробітків, купила дітям машину і прийшла до мене в гості. Ірина розповідала, що в Італії жінкам платять гарні гроші, що я в сільському магазині стільки не зароблю за все життя, як вона там за рік. Ми повечеряли і вона пішла, а в мене з голови ще довго не виходили ті її долари.

Наступного дня я сама пішла до неї, стала розпитувати що до чого, просила, щоб вона мені підшукала роботу. Вже в неділю Ірина збиралася повертатися назад до сеньйори, обіцяла зателефонувати.

Я вже майже забула про ту нашу розмову, як через місяць пролунав дзвінок від Ірини, сказала, що діти сусідки її сеньйори шукають жінку з України, щоб маму їх доглядала, але казала, щоб я швидко вирішувала і збиралася, бо вже через тиждень вони мене чекають там.

Дітей я залишила на Галину, а сама подалася за кордон заробляти гроші.

Відтоді минали рік за роком, я працювала з Іриною по сусідству, по черзі ми їздили додому, возили гроші рідним. Ірина купила дітям квартиру в місті, відремонтувала свою хату. А в мене так чомусь не виходило, я усі гроші передавала чоловікові, а частину свекрусі, щоб діти мали що їсти. Єдине, що вдалося зробити, це зробити ремонт в хаті матері свого чоловіка, побудувати великий хлів та красивий паркан.

Так минуло 10 років.

Одного дня Іринф зателефонувала донька, сказала, що вистачить вже на чужині працювати, вона їм добре допомогла, та й за ті гроші, що вона передавала, вони їй гарну хату розбудували, пора і для себе пожити.

Ірина поїхала в Україну, а мені тоді так сумно стало, про мене немає кому подумати, діти ще малі, щоб зрозуміти, а чоловікові якось байдуже до мене, скільки раз я приїжджала в село, він жодного разу нічого не говорив, щоб я залишилася.

Якось мені подзвонила Галина, сказала, що вона не добре себе почуває, а сина її вже другий тиждень немає вдома, просила, щоб я приїхала, бо дітей ніде діти.

Я все покинула і помчала додому, Галина була бліда, вона дуже постаріла за ці всі роки, за своїми турботами, я цього не помічала раніше.

Свекруха покликала мене в кімнату, вона просила вибачення, говорила, що давно знає, що її син ходить до доньки її колишньої подруги. Вони вже два роки таємно зустрічаються, а тепер вже напевно все серйозно, раз він пішов до неї. Вона не хотіла розповідати мені раніше нічого, бо не хотіла, щоб я покинула його, адже вона залишиться сама, бо дуже любить моїх синочків. А її син приведе в дім іншу жінку і їй доведеться миритися з ними в одному домі, а вона не хоче цього, хоче бути з нами.

Матір свого чоловіка я пробачила, чоловіка не стала шукати, навіть не телефонувала йому, я за ці всі роки геть охолода до нього, жодних почуттів не залишилося до нього, лише образа. Адже навіть, якщо вже склалися в них такі стосунки, не вже не можна було вчинити якось по-людськи, для чого ось так кидати мене, дітей, недужу вже давно немолоду маму.

Рано до мене підійшла Галина. Вона зайшла в кімнату і розбудила мене. Галина поклала на стіл гроші загорнуті в стареньку хустинку. Там було 8 тисяч доларів. Вона сказала, що останні роки вона не витрачала ті гроші, які я їй давала, дітей годувала на свою пенсію, економила на всьому, а особливо на собі.

На перший погляд, зовсім чужа мені людина, сказала, щоб я нікуди більше не їхала, раз її син так вчинив з нею і своєю сім’єю, то вона більше не чекатиме, а з понеділка розпочне оформлення своєї хати на мене. Галина сказала, що я доклала до її хати дуже багато грошей, зробила ремонт, тому частина там моя теж є чимала.

А ще сказала не зважати на чоловіка, а шукати собі іншу долю. Гроші у нас є, я влаштуюся на роботі та й її пенсія додасться, якось ми проживемо і все буде добре у нас.

Я тоді вперше пригорнулася до матері Олега, мені стало так тепло і затишно, я зрозуміла, що є людина, яка турбується і піклується про мене. Вона ніколи не говорила мені теплих слів, просто тримала все в душі.

Тепер я твердо знала, що в нас все буде добре. Я дуже поважаю і люблю Галину, навіть не знаю, як би склалося наше життя, якби не її мудра жіноча порада.

Зараз нашої мами немає вже з нами, ми з дітьми і чоловіком щонеділі ходимо до неї, я тулюся до горбика земельки, де вона лежить, так, як притулилася тоді того ранку до неїсамої.

А заміж я вийшла вдруге, сама моя Галина благословила мене на той шлюб, коли була ще поряд зі мною. І маю маленьку донечку. Ми живемо добре, дякуючи нашій мамі, вона була золота людина.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – news.ners.

You cannot copy content of this page