У Раї була звичайнісінька сім’я – чоловік та дві донечки. Жили вони в селі. Грошей у сім’ї особливо не було. Хоч і мали своє чимале господарство, але грошей не вистачало, особливо, на життя, ще й діти росли, яких потрібно було ставити на ноги, адже скоро школу закінчать дівчата.
Якось ввечері Рая розмовляла з чоловіком про їх непросте життя і вони вирішили, що було б непогано, якби вона поїхала працювати за кордон, люди з їх сила на заробітках заробляють чимало грошей.
Вибір обох припав тоді на Італію. У самої Раї там багато років працювала подруга, тому перший час вона жінці дуже добре допомагала.
Спочатку Рая хвилювалася, адже їхала в невідомість. це чужа країна, чужа мова, чужі звичаї та правила. Вона не знала, як складеться її доля, в яку сім’ю вона потрапить. Але завдяки долі і допомозі своєї подруги, Рая потрапила до хороших людей, тай їй було добре і гарно платили за роботу.
Правда у неї було багато обов’язків та роботи в тій сім’ї. За день вона втомилася так, що відразу засинала ввечері. Їй була виділена невелика кімнатка, де вона могла відпочивати після важкої роботи. Непрості часи настали, коли у господарів народилася третя дитина. Рая допомагала, як могла. Своїх же двох виховала, тому знала, як маленькими дітками поводитися. Вона і готувала їм, і няньчилася та гуляла з ними.
А господарі, зі свого боку, добре ствилися до своєї робітниці і добре їй платили. Практично всі зароблені гроші Рая надсилала додому. Завдяки цим грошам дві дочки вивчилися в хорошому університеті і отримали гідну освіту. Старша дочка відгуляла пишне весілля і купила собі квартиру за мамині гроші, молодша теж відкладала собі на житло з тих грошей, які надсилала мама. Чоловік, завдяки праці Раїси, зробив в будинку, який офіційно належав йому, гарний ремонт.
Згодом апетити чоловіка росли. Він захотів стати фермером, йому відразу потрібен був трактор. Рая ще залишилася на заробітках, щоб ще й на трактор заробити.
Через два місяці молодша дочка повідомила, що збирається заміж. Рая зрозуміла, що настав час піти у відпустку і погуляти на весіллі дочки. Випросила у господині один місяць відпустки і відправилася на батьківщину, нікому нічого не сказавши про свій приїзд.
Дорога додому видалася заробітчанці вічністю. Коли вона побачила рідні краї, своє таке рідне село, очі стали вологими. Вона так скучила за Україною, своїм селом, людьми в селі і своєю родиною. Підійшовши до будинку, жінка його не впізнала. Чоловік замінив ворота, купив дорогий шифер на дах. З боку будинок виглядав багато та красиво. Біля будинку росли гарні квіти. З сусідніми будинками його було не порівняти.
Напевно, то мої дочки виростили квіти, ото справжні господині, думала ідучи жінка. Відкривши хвіртку, на порозі будинку Рая побачила незнайому молоду жінку в домашньому халаті.
– Хто вам потрібен? Ви до кого прийшли? – запитала вона незнайомку.
– Це мій дім, – тихо від несподіванки мовила Рая.
– Не може бути такого. Це будинок мого чоловіка. Ми в цивільному шлюбі давно живемо, він мені говорив, що колишня дружина залишила його, поїхала на заробітки, більше й не дзвонила, казав, що в неї там своя сім’я, це й сусіди всі знають, це правда, – відповіла здивовано жінка.
В цей час з-за будинку вийшов чоловік Раї. Сказав, що все пояснить зараз їй. Рая пам’ятає лише, як присіла на лавці і все.
– Ти пробач мені, я думала він правду говорить, що ти залишила його і дітей, він казав, що ти ніколи йому не дзвонила, він неправду мені говорив. Через 30 хвилин мене не буде в цьому будинку, – сказала незнайомка.
А чоловік Раї швиденько зібрався і поїхав в місто до дочок.
– Тобі не потрібно нікуди йти. Я тут не маю наміру залишатися. У мне тепер немає ні чоловіка, ні дітей, ні будинку, ця хата належить йому.
Рая ледве йшла до літньої матері. Ось так закінчилися її італійські заробітки. В гонитві за грошима вона втратила все: чоловіка, дочок та рідний дім. Лише старенька мама її чекає. Що ділі робити, як бути?
Фото ілюстративне.
