Ярослава ніколи не жила для себе, всю себе жінка присвятила своєму чоловікові і двом синам. Вона вважала своїм святим обов’язком турбуватися про них. А коли чоловіка не стало, жінка з подвійним зусиллям стала турбуватися про своїх дітей.
Заміж вийшла Ярослава дуже рано, народила дітей – двох синів, один за іншим. Жінка щиро вважала, що їй дуже пощастило, адже поруч був люблячий чоловік і її прекрасні діти.
Якось її чоловік серйозно захворів. На жаль, лікування не допомогло, все закінчилося погано, чоловіка не стало, а Ярослава стала вдовою. Синам тоді було всього 8 і 9 років. Втрата була величезною, але вона розуміла, що повинна бути сильною заради своїх дітей.
Ярославі нічого не залишалося, як взяти себе в руки і ростити дітей. Жінка працювала на кількох роботах, у всьому собі відмовляла, тільки б у її синів було все необхідне. Ярослава хотіла, щоб її діти в майбутньому були успішними людьми і для цього їм потрібна гарна освіта, гуртки, додаткові заняття.
Але для себе вона завжди шкодувала грошей, носила старий одяг і немодне взуття, тому що всі гроші витрачала на дітей.
Час минув, хлопці виросли, отримали якісну освіту, влаштувалися на хороші роботи, одружилися. Ярослава раділа за своїх дітей і продовжувала їм допомагати, невістки їй теж дуже сподобалися.
І хоч у синів вже все було добре, вона все одно відкладала гроші зі своєї пенсії і віддавала їм, ніяк не могла позбутися звички допомагати. Жили сини окремо, а до матері час від часу дзвонили, адже тепер у них своїх турбот було багато.
Якось Ярослава весь день працювала на городі, роботи було багато, а сини допомогти не приїхали. Під вечір жінка відчула себе недобре, сусіди викликали швидку і її забрали в лікарню.
Роки важкої роботи не минули просто так, здоров’я жінки похитнулося. Лікарі повідомили синам, що для лікування мами потрібна велика сума. Брати засмутилися, навіть стали говорити, що мама сама винна, адже потрібно було відразу йти до лікаря, а не чекати коли стане зовсім погано. Тепер вони повинні думати, звідки їм взяти ці гроші.
Напоумила братів одна з невісток Ярослави, Люба. Вона бачила, як Ярослава все життя піклувалася про своїх дітей, тому вона не стрималася і сказала все що думає, нагадала, що мама не витратила на себе ні копійки, все віддавала дітям. Працювала на кількох роботах, щоб забезпечити синам гідне життя. Вона ніколи не думала про себе, а тепер отримала таку подяку.
Любі добряче вдалося присоромити і свого чоловіка, і його брата. Сини навіть згадали, що в дитинстві мама купувала і готувала м’ясо, але ніколи його сама не їла, казала, що не любить, та це було не так. Нарешті до них дійшло, що мама всі сили вкладала в них і тим самим зіпсувала своє здоров’я.
Після цього вони тут же взялися до справи. Кожен з них продав своє авто, а виручені гроші витратили на лікування своєї мами, і незабаром вона одужала.
Пощастило Ярославі з невісткою, яка вчасно напоумила її синів і не дозволила зробити помилку.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все