Я розумію, що життя зараз дуже змінилося, і мені важко судити молодих, але я не розумію одного – як можна так бездумно витрачати гроші, не замислюючись над тим, яким буде завтра?
Я вже на пенсії, грошей багато не маю, але, все одно, намагаюся щось відкласти, бо ж час непевний. А мій син з невісткою живуть так, ніби вони мільйонери, ще й онука до таких манер привчають.
Син одружився ще 16 років тому. Тоді йому було 25 років, ще зовсім молодий, лише на нормальну роботу влаштувався.
Я намагалася вмовити його не поспішати, треба було хоч трохи грошей підскладати, а потім вже сім’ю створювати, а він не погоджувався. Казав, що разом вони з дружиною всього добиватимуться. Я не стала заперечувати, зробила весілля.
Після шлюбу, і я, і свати пропонували свою допомогу, але діти відмовилися. Ну що ж, це їхня справа.
Через 10 років вони і справді змогли купити свою квартиру, в старому будинку і без ремонту, та все ж, але для цього весь цей час вони дуже економили, обмежували себе майже у всьому.
Про дітей теж не поспішали думати, тільки з житлом вирішили питання – невістка оголосила радісну новину, що дитину чекає.
Народився малюк, стали вони дитиною займатися, а я постійно наголошувала на тому, що треба хоча б в одній кімнаті ремонт нормальний зробити.
Спочатку я натякала на це, а потім почала прямо запитувати, в чому причина? Обоє працюють, зарплати пристойні, кредитів та боргів немає. Можна було не тільки меблі та техніку нові купити, а й машину. Діти мені говорили завжди те саме.
– У нас немає грошей.
– Як це так? Куди зарплату витрачаєте?
На власні очі бачила, як невістка онукові взуття купувала нове, але розплачувалася кредиткою. Вони просто всі свої гроші витрачають на дорогі продукти, заморські делікатеси, про які я навіть не чула ніколи.
Дивно, зарплата стала вищою у них, але грошей немає і до зарплати не вистачає. Звідки такі зміни у смаках? До того, як вони купили квартиру, вдома були лише скромні продукти, а тепер усе змінилося.
За покупками ходять в найдорожчий супермаркет в місті, особисто я боюся туди навіть зайти, ціни там просто космічні.
Я вже не знаю, які ще слова мені знайти, щоб пояснити синові та невістці, що харчуватися потрібно скромніше, насамперед потрібен ремонт у квартирі.
Вчора дізналася, що за комунальні послуги вже два місяці не платили, а їм байдуже – головне, щоб холодильник був забитий продуктами. Невістка мені твердить те саме.
– Ми і так багато років економили на харчуванні. Досить. Ми хочемо жити для себе. Заплатимо за комуналку, у цьому немає жодної проблеми, а от ремонт… А чи зробить він нас щасливими? Дах над головою є? Боргів немає? Що нам ще потрібно?
Я їх не розумію. Не знаю, хто з нас правий.
Для мене ще є неабиякою проблемою візити мого онука. Він же вранці вимагає від мене млинці з червоною ікрою чи сирники з якимось арахісовим маслом чи сиропом, навіть його назви не знаю. Я на сніданок кашу варю, а тут таке.
Я живу зовсім по-іншому. Намагаюся відкладати гроші “на чорний день”, у квартирі в мене ремонт та якісна техніка. Їжа в холодильнику також є, але скромна.
Свати мають таку ж думку, як і я, тільки діти нас не слухають. У них своя думка.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.