fbpx
Життєві історії
Якось я з Варварою пішла по магазинах, щоб купити собі нові чоботи, з пенсії на них кілька місяців відкладала. Але побачила, що невістці вони теж дуже сподобалися. В результаті – з магазину з новими чоботами вийшла Варвара, а я подумала, що ще цю зиму зможу проходити і в торішніх. Я вважала себе ідеальною свекрухою. Думала, що невістці добре з нами живеться, поки одного разу випадково не підслухала її розмову по телефону

Коли мій єдиний син вирішив одружуватися, я ні слова не сказала проти, а навпаки, підтримувала, як могла. Коли Варвара, невістка, захотіла красиву весільну сукню, на яку в неї не було грошей, я без вагань зробила їй сюрприз – купила їй саме ту, омріяну сукню. Сподівалася таким чином зав’язати з нею хороші стосунки.

Колись я сама була невісткою, і добре знаю, як воно – жити в чужому домі з чужими людьми. Свого часу, я пережила дуже багато неприємних моментів, пов’язаних зі свекрухою. Перші п’ять років шлюбу, ми жили з батьками чоловіка. Загалом, було всяке, але ті часи як згадаю, так досі здригаюся. Наш переїзд в гуртожиток був найщасливішим днем ​​в моєму житті. І тоді я дала собі слово, що я такою свекрухою не буду, прийму обраницю сина, як рідну дочку.

Завдяки старанній праці, мій чоловік заробив на великий добротний будинок для нас. І тому, коли син зібрався одружитися, то було вирішено, що молоді будуть жити з нами – місця всім вистачить. На весіллі, як зараз, пам’ятаю, під час обряду зняття фати, я пообіцяла собі і їй, що вона тепер не просто дружина мого сина, а моя дочка. І я щиро так думала.

З моменту весілля, я кожен день намагалася допомогти і догодити невістці. Не вдалися пироги – я показала, як тісто правильно замісити; під час миття скла розводи пішли – я їй хитрість з оцтом показала; борщ кислий – я кулінарний секрет розповіла. І так у всьому намагалася допомагати, підказувати. Так і жили ми всі тихо-мирно.

Якось я з Варварою пішла по магазинах, щоб купити собі нові чоботи, з пенсії на них кілька місяців відкладала. Але побачила, що невістці вони теж дуже сподобалися. В результаті – з магазину з новими чоботами вийшла Варвара, а я подумала, що ще цю зиму зможу проходити і в торішніх.

Я вважала себе ідеальною свекрухою. Думала, що невістці добре з нами живеться. До тих пір, поки одного разу ми з чоловіком не поїхали на дачу. Уже на місці я згадала, що забула окуляри для читання. То ж змушена була повернулася назад. Зайшла в квартиру, а там чую, невістка з кимось по телефону розмовляє. Я не збиралася підслуховувати, та якось так вийшло. Зрозуміла, що розмова про мене ведеться.

І почула я про себе доволі неприємні речі. Моя невістка комусь розповідала, що я всюди суну свій ніс, що нескінченно повчаю, лізу в усі їхні справи з сином. Я це як почула, так всередині все перевернулося. Помчала назад на дачу, про окуляри і думати забула. Мені було так неприємно і важко на душі, що словами не передати.

Чоловік відразу зрозумів, що зі мною щось не так. Поділилася з ним, а він лише відмахнувся, говорить «бабські заморочки». Йому заморочки, а мені прикро до глибини душі.

Намагалася стати другою матір’ю, а виявилося, що надокучаю і повчаю. Чи, можливо, я не права, і сама не помічаю, що насправді я стала поганою свекрухою. Думаю, може, варто поговорити з сином і запитати його думку з боку? Так я тепер не знаю, як і додому повертатися і як себе поводити далі…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook