Проживши зі мною тридцять років, мій чоловік мене кинув і пішов до невістки. Такого я точно не очікувала. Ми з Олегом познайомилися ще в інституті. Вчилися на одному курсі, в паралельних групах. Відразу закохалися і закрутився роман. Через пів року ми одружилися, а на п’ятому курсі у нас з’явився син.
Ми були щасливі навіть при тому, що у були не багаті. Викручувалися, як всі. А через два роки я вже носила донечку. Грошей нам не вистачало – двоє малих дітей. Ми почали думати, що робити, бо хотіли нашим діткам дати все найкраще. Наша інженерна освіта нам не стала у нагоді. Ми розуміли, що час йде, а дозволити ми собі нічого не можемо. Почали замислюватися, як покращити нашу фінансову сторону.
То були дев’яності, люди почали відкривати власний бізнес. Ми з чоловіком теж спробували відкрити власну справу – спочатку це було невелике кафе біля будинку. Потім наші справи пішли вгору і ми стали власниками кількох кафе і ресторанів у нашому місті.
З часом у нас був шикарний будинок, дорогі авто і все, що тільки душа забажає. Але тут син заявив, що скоро стане батьком. Ми навіть не знали, що у нього є дівчина. Запросили звичайно їх разом в гості, щоб познайомив з майбутньою дружиною. Прийшли до нас з дівчиною, мило посміхалися за вечерею. Богдан так трепетно її за руку тримав, що в любові їх я не сумнівалася. На той час у сина невелика квартирка в центрі була, але ми вирішили молодятам подарунок зробити і подарували велику двійку в новому будинку ближче до лісу, щоб внучку гуляти туди водили.
Я ще тоді помітила невдоволення моєї невістки. Марії не сподобалося, те, що це не центр міста. Ну нехай, думаємо, згодом можуть і поміняти квартиру.
Невдовзі у сина і невістки народилася внучка. Відтоді чоловік почав постійно пропадати у сина. Я навіть тішилася, що дід внучку любить, постійно гостює у них. Одного вечора я дзвонила чоловікові, але так і не додзвонилася, телефон був вимкнений. Тоді я подзвонила Богданові, попросила дати трубку батькові, а той відповідає, що він не вдома, а там тільки Марія з донькою. В ході розмови дізналася, що Олег за місяць тільки кілька разів був у них, а так Богдан працює постійно і йому ніколи з татом зустрічатися. Поклала трубку тремтячими руками. Ну і де він пропадав тоді весь місяць? Адже кожен день говорив, що туди їздив.
Я зібрала речі і з негативним настроєм зустріла чоловіка. Але Олег прийшов і далі твердив, що був у сина. Я Марії дзвоню, та підтвердила, що дідусь внучці іграшку привозив. Тут Богдан дзвонить, заспокоює, що тато і справді у них буває, коли його вдома немає.
Я зраділа, перед чоловіком вибачилася, а самій все одно не спалося. Ну навіщо думаю він туди їздить? Минуло ще два місяці, а візити чоловіка так само часто тривали до внучки. Причому тільки до однієї, а про доньку Оксани він наче забув.
Якось я взяла якось телефон чоловіка, щоб скористатися його мобільним банком, на моїй карті скінчився термін дії. І осінило мене зайти в «витрати» … Я трохи не знепритомніла, побачивши суму, яку мій чоловік залишив в магазині жіночої білизни і ювелірному.
І жодної покупки в дитячому магазині. Я ні слова не сказала, вирішила все перевірити. Подзвонила Богданові, покликала їх з Марією в гості і щоб не було підозр, запросила доньку з родиною. Сіли за стіл, а я дивлюся, у невістки начебто на вигляд прикраси простенькі, а якщо придивитися, то камінці то в них дорогі. Ну я давай все розпитувати типу жартома, мовляв, такий син молодець, купив прикраси. А він заперечує, це говорить вона собі сама біжутерію купила.
Я не витримала і зірвалася. При всіх за столом я видала всю правду, що чоловік мій з невісткою роман крутять. А цього і не заперечував ніхто. Точніше вона спочатку намагалася плакатися синові, але той просто вийшов з-за столу.
А чоловік, схоже, тільки радий був цьому. Відразу видав, мовляв, як годиться, все поділимо, ресторан дочці залишимо, як і хотіли, квартиру в центрі – синові. У мене земля з-під ніг йшла.
Я не знаю, як я все це пережила. Чоловік пішов жити до невістки. А я намагаюся наново зібрати своє життя. Як жити після такої зради?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
