fbpx
Життєві історії
Якось я вискочила у справах в обідню перерву, і випадково побачила свого чоловіка в кафе з іншою жінкою. Вони так мило спілкувалися, відразу було видно, що це не зовсім дружня розмова. Коли чоловік прийшов додому, я прямо запитала, що це було. А він відповів мені, що у них любов. Ми вирішили розлучитися, і наш син, якому 14 років, в цій ситуації підтримав свого батька, а не мене

Я з тих жінок, які вийшовши заміж, перетворилися в ідеальних домогосподарок. Я старалася, щоб в моєму домі завжди було чисто, готувала смачні страви, робила дім затишним. Заради цього я навіть звільнилася з роботи, чоловік сказав, що потреби працювати в мене немає.

Ми жили як усі, у нас є син, 14 років. І раптом я дізнаюся, що мій чоловік мені зраджує. Моя подруга давно говорила, щоб я придивилася до нього уважніше, тому, що він ще той бабій. Але я якось не звертала особливої ​​уваги на її слова. Якось я вискочила у справах в обідню перерву, і випадково побачила його в кафе з яскравою блондинкою, набагато молодшою за мене. Вони так мило спілкувалися, відразу було видно, що це не зовсім дружня розмова.

Коли чоловік прийшов додому, я прямо запитала, що це було. А він відповів мені, що у них любов. Ми вирішили розлучитися. Я навіть не можу сказати, що мені було гірко чи сумно. В шлюбі з чоловіком ми вже 15 років і нашої любові вже давно немає. Живемо ми з ним, як звичайна пересічна родина, нічого такого надприродного у нас не відбувається.

Правда, в років сім тому я вже пробачила йому зраду – заради нашого сина. Він тільки пішов в школу, і я не могла позбавити його батька. Мій чоловік мені слізно присягався, що такого більше не повториться, і я йому повірила.

Але через пару років все повторилося знову. Я повернулася раніше з роботи і почула його телефонну розмову. Він говорив комусь, що любить її, що вона для нього найважливіша. Хоча мені він сказав, що вчора йому треба було затриматися допізна на роботі у зв’язку зі здачею річного звіту. Довелося мені пробачити і цю зраду. Її я перенесла вже не так важко, як першу. Але відчувала вже себе нікому непотрібною.

І ось, знову я наступила на одні й ті ж граблі. Але цього разу я не збираюся це терпіти, і чоловікові це все просто так не минеться. Тим більше, наш син вже виріс. Він уже пішов в дев’ятий клас і як повинен це зрозуміти і прийняти.

В крайньому випадку, так думала я. Але коли я сказала синові, що нам з його батьком треба розлучитися, він дуже серйозно і важко це сприйняв. Більш того, він заявив, що хоче залишитися жити з татом, а не зі мною.

Для мене ці слова виявилися болючішими, ніж численні зради чоловіка. Напевно, це природньо, що син став на сторону тата, адже саме чоловік забезпечує сина не просто всім необхідним, а купує йому найдорожчі гаджети, комп’ютери і інше.

Близько трьох днів син ходив і не розмовляв зі мною. А вчора підійшов і заявив, що для нього мене більше не існує. Як це розуміти? Як мені йому пояснити, що це не я винна в нашому розлученні? Хоча, звичайно, винні ми обоє з чоловіком. Але я ж його не зраджувала і не зраджувала його, ніколи не обманювала і намагалася бути ідеальною дружиною і мамою. За що мені все це?

Тепер я звинувачую себе за розлучення і відчуваю, що я не «мати» і що моя дитина ніколи не пробачить мене за розлучення. Може коли підросте, він зрозуміє? Але що мені робити зараз? Швидше за все, що син залишиться з батьком, а я залишуся ні з чим – без чоловіка, без сина, без квартири і без роботи.

Фото ілюстративне – tabor.

facebook