Ми з дружиною Ольгою живемо досить таки не бідно зараз, можна сказати, що навіть в достатку непоганому, адже більшість наших знайомих ще й того не мають, що маємо ми. Але здебільшого це моя заслуга, я вважаю – я лише один заробляю гроші у нашій сім’ї, а дружина моя розпоряджається ними, вона займається вихованням сина та домашніми справами.
Я завжди намагався робити все можливе для того, щоб дружина не рахувала кожну копійку, адже я чоловік та маю забезпечувати свою власну сім’ю якомога краще. Але потім помітив, що дружина просто зловживає моєю довірою, і якось так легко, зовсім не задумуючись, витрачає зароблені моєю важкою працею гроші, але ж вони мені не так легко вже й даються.
От нещодавно я, випадково, зайшов на сторінку її мами в соціальній мережі, і побачив, що велика частина її речей, до речі досить таки недешевого, перекочувала від моєї дружини до її родичів. Там є і сукня моєї дружини, яку Ольга одягла всього лише один раз, і красиве та яскраве дизайнерське пальто, ще й дорога сумочка, привезена аж з самої Італії.
Мене це настільки здивувало, що й словами не передати. Моя теща вже жінка в роках, а тут такі дорогущі речі носить, все новеньке, чистеньке, кожна молода модниця їй позаздрить. Я й гадки не мав, що мати дружини одягається так, адже до нас вона завжди приходила скромно одягнена і ніколи не мала на собі речей моєї дружини.
Та останньою краплею мого терпіння стало те, що Ольга віддала куплену в минулому році, майже нову, норкову шубу своїй сестрі, мовляв:
– А що в цьому такого недоброго? Ти все одно обіцяв купити мені нову шубу сіру!
Раніше я ніколи не стежив за речами Ольги, у мене навіть думки такої ніколи не було – думав що вона купує собі новий одяг тільки тому, що старий вже зносився. Однак віддавати куплений за мої гроші одяг, дорогий, до речі, в ідеальному стані, своїм родичів – це по-моєму взагалі великий перебір. Ну хіба не так?
Я ціную та люблю дружину, але ж у всьому потрібно знати якусь межу, якусь розумну міру. У нас немає дефіциту в грошах у сім’ї, але все ж кожна мною зароблена гривня варто мені витрачених нервів і часу.
Іноді, якби ми економніше жили, я хотів би замість роботи залишитися вдома, зустрітися з друзями, або просто вдома виспатися. Але замість цього я повинен заробляти гроші, щоб моя сім’я ні в чому не мала потреби.
Коли я сказав Ользі, що надалі буду контролювати всі наші сімейні витрати, вона влаштувала суперечку, дружина дуже образилася на мене, ходила така незадоволена ще дуже довго. Ольга навіть заявила мені, що більше ні копійки у мене не візьме, залишить дитину на няню і влаштується на роботу, щоб самій для себе заробляти.
Я звичайно розумію, що Ольга цього не зробить, а просто говорить це мені, щоб я пожалкував про свої слова, напередодні сказані їй. Дружина думає, що я просто звертаю увагу на дрібниці якісь. Але якби Ольга не роздаровувала свої дорогі і майже нові речі, а носила б їх довше або хоча б виставляла на продаж, то ми б за рік заощадили суму, якої нам вистачило б на хороший відпочинок.
Виходить так, що зараз дружина другий день на мене ображається і не розмовляє зі мною зовсім. Вона просто йде спати в окрему кімнату. Мати її дзвонила мені – вичитувала мене за те, що я її дочку її засмутив, грошей їй шкодую і економлю на ній, назвала мене дріб’язковим та жадібним чоловіком і батьком.
Я такий здивований, що й не передати. Дружина ображається, навіть теща ображається! Але хіба є не правий? Ну хіба нормально все це?
Фото ілюстративне.
