Я розумію, що моя проблема не така вже непроста, звичайно, як багато людей часто пишуть тут про свою гірку долю. Але думаю, що багато читачів мене дуже добре зрозуміють – наприклад ті, хто знає – що таке порядність та розуміння.
Але для мене моя проблема все ж серйозна, тим більше ми з моїм чоловіком вже почали сперечатися з цього приводу.
У мене є зовиця – рідна сестра мого чоловіка. Справжня нероба, вона й по натурі своїй дуже лінива людина, яка сидить на шиї у своїх батьків й досі, причому вона така неохайна ще й на додачу. Їй 31 рік, а у неї навіть чоловіка немає – хто з такою людиною захоче поєднати своє життя.
Хоча спочатку ми з нею дуже добре дружили, і вона сиділа у нас постійно до самого пізнього вечора мало не щодня. А потім просто стала мене втомлювати: сидить і сидить з нами перед телевізором або комп1ютером, чіпсами та печивом смітить, а я за нею прибираю постійно, адже вона цього ніколи й не думала робити. Одягається, як попало, ну якось зовсім без смаку, неохайно геть. Напружувати вона мене стала зовсім не по-дитячому, тим більше я люблю чистоту і охайність, а вона – людина, яка є повною протилежністю тому.
Загалом, вона стала з’являтися у нас все рідше і рідше. Та й нам було не до неї: чоловік працює на своїй роботі допізна, та й я позмінно приходжу додому дуже втомлена, працюючи медсестрою. Дітей у нас немає, зате є чудовий пес, якого треба вигулювати по часу щодня. Якщо у нас не виходить, то дзвонимо зовиці, щоб вона зайшла до нас додому і вигуляла нашу собаку. За шоколадку, чіпси або навіть 50 гривень. Від неї до нашого будинку 10 хвилин ходьби, вона дуже близько живе, тому погоджується, не відмовила ще жодного разу, а ключі від нашого дому у неї завжди є, вона там господарює по справжньому.
Але ось після її візитів я стала помічати, що речі в шафах якось не так розкладені, вони лежать не так, як я їх залишила. Спочатку я думала, що сама порядок наплутала, часто все роблю на швидку руку, але намагаюся завжди акуратно все скласти і довести до ладу.
Потім думала, що чоловік щось шукав і перевернув все на полицях, навіть вже й встигла насварити його за це. Але він потім меті впевнено так сказав, що взагалі по шафах моїх не риється ніколи, немає такої звички у нього. Щось мені і в голову не приходило, що це могла бути сестра мого чоловіка.
Підозри з’явилися тоді, коли моя новенька білизна в комоді була зім’ята абияк, наче її просто хтось поспіхом кинув.
Я тоді якраз прийшла з нічної зміни, сунулася на полицю а там все шкереберть лежить. Ні, нічого не пропало, просто як уявила, що зовиця все це чіпала своїми брудними руками і не дай Бог міряла це на себе, що аж неприємно стало мені лише від такої думки.
Захотілося просто все це викинути і більше ніколи його не одягати на себе. Подзвонила чоловікові, розповіла йому все, що побачила, коли прийшла з роботи, попросила щоб він запитав у сестри – навіщо вона це робила, але чоловік сказав, щоб я не вигадувала такого, сестра його – людина порядна і ніколи такого не зробить і поклав телефон.
Гаразд, думаю, я її побачу ще за цією справою. Раз сказала їй вранці дочекатися мене зі зміни – мовляв, я ключі забула. Думаю – чекатиме, ритися буде в шафі моїй, а потім, перш ніж відкрити мені двері, все назад суне. Але у мене ключі були, та й прийшла я трохи раніше обіцяного часу. Я відкриваю двері і відразу в кімнату! Треба було камеру включити на смартфоні при вході! Зовиця швиденько закидала речі назад у вбудовану шафу зі словами, що там нібито порилася наша собака, а вона вирішила її хоч якось прибрати! Можливо це перше, що їй в голову прийшло!
Я у неї й запитала – а білизну в комоді теж собака міряла на себе? Зовиця зробила вигляд, що не зрозуміла до чого я все це кажу. Занервувала, сказала що їй кудись потрібно бігти, бо вона спішить і втекла. Я стала уважно розглядати речі. Вона дійсно їх міряє! Ми обидві трохи повненькі, тому їй це за розміром. Затяжки на майже новому светрі, сукня моя навиворіт, а я в шафі речі так ніколи не залишаю і не складаю. Так-так, собака, як же! Я зі злістю зателефонувала чоловікові, все розповіла.
Чоловік повернувся з роботи увечері, і сказав, що відверто поговорив зі своєю сестрою, і та йому підтвердила про версію з собакою. Причому він їй вірить, у нас собака дуже неслухняна, і таке може бути – щоб пес забіг і все там розтягнув.
Мій чоловік зовсім нічого не хотів слухати ні про білизну, ні про сукню навиворіт, сказав, що я весь час на неї наговорюю через неохайності. Типу у мене до неї особиста неприязнь, ось і наклепи придумую різні.
Я сказала, що можу камеру поставити, а він якось недобре став зі мною розмовляти, що якщо я буду шпигувати за його сестрою, то ми розійдемося з ним відразу ще. А ще сказав, щоб я наймала іншу людину, щоб вона за гроші собаку вигулювати, і що ображати сестру він не дозволить мені. Тільки я буду на це витрачати свої гроші!
Загалом, я ще й винною залишилася в цій ситуації, і у мене зараз залишився якийсь осад на душі! Зовиця чіпає мої речі своїми брудними руками, міряє їх, а я винна ще й, виходить? Тепер я з роботи буквально біжу додому, щоб встигнути вигуляти з собакою, аби її не звати у свій дім. А чоловік до цих пір ображений за свою сестру на мене, спілкується з нею по телефону, а зі мною – тільки у справі, ще й сердиться, наче я комусь щось погане зробила! Ну хіба я не права, чому хтось має чіпати мій одяг і ритися в моїх речах, поки мене немає вдома?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
