Я можу сказати, що мені пощастило в житті, у мене був найкращий чоловік і прекрасна донька, яка вже мала своїх чудових діток. Я відчувала гордість за те, що можу назвати себе щасливою людиною, адже не кожному в житті так посміхається доля.
Та згодом життя моє змінилося не на краще, на жаль, і все це завдяки зятеві.
Після інституту Наталя вийшла заміж за юнака, що був старшим від неї на 5 років. Ми ніколи не вказували їй, з ким зустрічатися, адже вона відповідальна людина і має зробити вибір сама, а проти цього чоловіка взагалі ми з батьком не мали нічого проти. Він був достатньо забезпеченим, аби добре забезпечувати сім’ю: у нього гарно оплачувана робота, окреме житло, загалом серйозний він такий і впевнений в собі. Ми з батьком думали, що з таким чоловіком нашій доньці буде жити добре, з ним вона багато чого досягне в житті.
На весілля наша сім’я особливо не витратилася, зять Валентин все оплатив сам: і святкування, і весільну подорож. Коли Наталя виходила заміж, всі заздрили такому вдалому шлюбу. Скоро ми дізналися, що вона чекає дитину.
Спочатку все було добре. Жили наші діти мирно. А вже, коли у них було двоє діток, я все частіше стала помічати в очах своєї доньки якийсь сум. Я щось у неї запитувала, але вона говорила, що все добре у них, все, як завжди. Та материнська душа відчувала щось недобре.
Скільки ж я разів намагалася усе розпитати в Наталі, але марно. Непросто було усвідомити, що донька не довіряє мені і не хоче поділитися причиною свого смутку, адже я бачила, що щось у неї не так.
З часом я все ж таки дізналася, у чому річ. Як виявилося, Валентин зустрічався з іншою, але я дізналася про це все пізніше сама.
Одного разу я приїхала на вихідні в гості до дітей. Донька знову була сумною, а я не розуміла, чому. Адже, я приїхала допомогти, а не заважати їм. Насправді, мені ж хотілося ще й зрозуміти, що в неї не так.
За цей час я побачила багато чого незрозумілого в них вдома. Наталя завжди у всьому слухалася Валентина, не висловлювала свою думку чи ставлення до чогось. Навіть коли він приходив пізно, моя донька завжди мовчала. Якось я сама почула, що Валентин розмовляє з іншою жінкою по телефону. Тоді я все зрозуміла і сказала про це своїй доньці. Виявилося, що Наталя все знає, але якось спокійно відноситься до цього.
Я здивувалася і вирішила сама поговорити з зятем. Він спокійно мені розповів всю правду, сказав, що дружина все знає, її все влаштовує. Це все у нього тимчасово. Зате він гарний батько, не йде з сім’ї і добре забезпечує свою дружину.
Я була дуже здивована і засмутилася сама. Більше я не хотіла в них жити, не хочу, щоб зять приїжджав до нас, не хочу бачити цю людину в своєму домі. Не розумію Наталю, чому вона вибачає все. Невже в наш час вирішують все гроші? А мені прикро, бо нічого не можу зробити для щастя своєї доньки.
Фото ілюстративне.
