З чоловіком я прожила більше двадцяти років, ми з Олександром зійшлися у зрілому віці, в нас обох це другий шлюб. Олександр старший за мене на 15 років, коли ми почали жити разом, мені було 40 років, а йому 55.
На той час ми були розлучені і мали дорослих дітей. Дві мої дочки залишилися жити в моїй квартирі. Потім старша виплатила молодшій якусь компенсацію і залишилася сама в квартирі, а молодша разом з своїм чоловіком придбали собі житло.
У Олександра була своя невелика двокімнатна квартира, його єдина дочка давно жила в іншій області, до батька вона приїжджала не часто, а якщо точніше, то взагалі не приїжджала, бо вважала його зрадником, через те, що він розлучився з її мамою.
Відразу скажу, що я тут ні до чого, бо зустрілися ми вже тоді, коли Олександр з дружиною вже були розлучені.
Жили ми з Олександром дуже добре, були надійною опорою і підтримкою один для одного. Все робили спільно, вели спільний бюджет, але не були офіційно розписані, бо чомусь повважали це зайвим.
Проте час показав, що це було моєю найбільшою помилкою. Влітку цього року Олександр почав хворіти, я витратила багато сил, часу і грошей на його лікування, але краще чоловікові не стало, Олександр потрапив в лікарню, і прогноз лікарів невтішний.
Дізнавшись про це, нарешті приїхала і його дочка. Я вперше за 20 років побачила її, а так ми зналися лише за фотографіями. Ірина спілкується зі мною дуже сухо і неприязно, вона відразу попередила мене, що дружби між нами не буде.
Якось я прийшла в лікарню до чоловіка і побачила там його дочку. Ірина прийшла з нотаріусом, вони переписували квартиру Олександра.
Я стояла в дверях і просто не знала, що казати. Олександру було дуже незручно переді мною. Коли його дочка пішла, він попросив в мене пробачення, подякував за роки, прожиті разом, за любов і турботу, але пояснив, що інакше вчинити не міг, бо це його рідна дитина і вона б йому цього не пробачила.
Зараз Олександр в лікарні у важкому стані. Я ще живу в його квартирі, але впевнена, що як тільки чоловіка не стане, його дочка мене попросить звільнити територію.
Що мені робити? Мені так прикро, що просто словами не передати. Я 20 років доглядала чоловіка, вкладалася у наш спільний побут, а тепер все це просто так дістанеться його дочці, яка навіть жодного разу не запитала, як почувається батько і чи йому щось треба. Навіть зараз все лікування оплатила я.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все