fbpx

Якось я прийшла додому, принесла продукти, а моя дочка відклала фрукти на тарілочку, і каже, що хоче це віднести нашій сусідці. Я знала, що поряд з нами живе літня жінка, коли бачила, то віталася з нею, але ніколи не цікавилася тим, як у неї справи, і чи може їй щось потрібно. Моя дочка показала мені дуже хороший приклад

Я завжди вважала себе хорошою людиною, але моя 10-річна донька нещодавно показала мені дуже гарний і повчальний приклад.

В квартиру, в якій ми зараз з донечкою живемо, ми переїхали ще 2 роки тому.

Я розлучилася з чоловіком і була змушена з’їхати від нього, тому що ми жили в його квартирі.

Робота у мене була, але заробляла я не надто багато, тому мріяти про власне житло я не могла.

Ми з дочкою зняли невеличку однокімнатну квартиру, яка знаходилася недалеко від її школи, і від моєї роботи, і стали собі потихеньку жити.

Юля приходила додому швидше за мене, вона вміла підігріти собі їжу, і сама сідала робити уроки. А ввечері я поверталася і вже все перевіряла.

Якось я прийшла додому, принесла продукти, а моя дитина відклала всього потрохи на тарілочку, і каже, що хоче це віднести нашій сусідці.

Виявляється, що поки мене не було вдома, Юля подружилася з літньою сусідкою, бабусею Катериною.

Я знала, що поряд з нами живе літня жінка, коли бачила, то віталася з нею, але ніколи не цікавилася тим, як у неї справи, і чи може їй щось потрібно.

Дочка моя коли поверталася зі школи, часто сідала на лавку біля тітки Катерини, і розповідала їй, як у неї пройшов день, а потім питала стареньку, як та себе почуває.

Така дружба триває у них доволі довго, Юля зрозуміла, що сусідка дуже самотня, і що більше за матеріальну допомогу їй потрібне спілкування і душевне тепло.

Я допомогла зібрати тарілочку для бабусі, і сказала дочці, що хочу піти в гості до сусідки разом з нею.

В той вечір ми добре посиділи, літня сусідка наче ожила від нашого теплого спілкування.

Вона розповіла, що мала єдиного сина, але його не стало багато років тому, і тепер вона почувається дуже самотньою.

Відтоді ми часто зустрічаємося з бабусею Катериною, вона нам стала як рідна. Допомагаємо їй як можемо.

Квартиру свою літня сусідка записала на мене. Я відмовлялася, бо не хочу, щоб старенька думала, що ми піклуємося про неї через якісь матеріальні цінності.

Але тітка Катерина наполягла, змінювати своє рішення вона не має наміру.

Каже, що зараз вона нарешті щаслива, бо вже й не сподівалася, що матиме родину.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page