Уже декілька останніх років я бачу, як важко живеться моїй тітці Ользі. Моїй родичці вже 63 роки, а її синові – 42. Живуть вони в одному невеличкому приватному будинку, і їх спільне проживання під одним дахом викликає у обох лише одні непорозуміння.
Моя тітка дуже рано залишилася без чоловіка, їй тоді було 33 роки. Синові було на той момент 12 років, а доньці – рік. Після того, як не стало батька їм усім було важко, тим більше це був 1990 рік, час і так непростий в усіх відношеннях.
Тітка Ольга моя швидко зрозуміла, що жити одній з двома дітьми їй буде ой як непросто, тому почала пошуки людини, хорошого чоловіка.
Потім син пішов в армію, а мама, закохавшись, вийшла заміж. Коли син Петро повернувся, то теж став жити з мамою, адже був ще зовсім молодий і свого даху над головою у нього не було.
Петро постійно ображався на маму, адже вона залишила місто і переїхала в село до свого чоловіка, і якби вона цього не зробила, то в місті його життя склалося б набагато краще. Але його думки на той момент ніхто не питав, довелося жити з мамою, її новим чоловіком, молодшою сестрою і новонародженим братом в одній хаті.
Так, тітка в 41 рік народила дитину, адже любила того чоловіка.
Але другий чоловік тітки Ольги виявився недоброю людиною і згодом він їх залишив.
Потім Петро зустрів дівчину, вони одружилися, стали орендувати квартиру, у них з’явилося двоє синів-погодків. Але довго шлюб не протримався, і через п’ять років вони розлучилися. Петро повертається до матері, а дружина з дітьми залишається на орендованій квартирі.
Всі останні роки життя матері і сина під одним дахом більше схоже на життя двох людей, які щиро не люблять одне одного. Я спілкуюся з обома, тому добре знаю, які претензії вони пред’являють один до одного.
Петро вважає, що мати зіпсувала його життя, оскільки він з 12-13 років був практично наданий сам собі, закінчив всього 9 класів, після школи влаштувався учнем автослюсаря і заробляв на себе сам. У мами ніколи не було на нього часу, бо вона постійно була зайнята зароблянням грошей.
Досі ображається на те, що сестрі мама забезпечила гарну освіту, завдяки чому у неї немає матеріальних проблем: вона працює в банку на хорошій посаді, вийшла заміж, виплачують з чоловіком кредит за однокімнатну квартиру і машину. Загалом, все як у людей.
У тітки Ольги свій набір претензій. Дорослий син практично сидить на її забезпечені. Роботу він постійно втрачає, так як ні на одному місці не може втриматися довше пів року, не вміє підлаштовуватися, а освіти гарної немає, нікуди на хорошу роботу його не беруть.
Ніякої фінансового участі в утриманні будинку, оплату комунальних послуг він не приймає. З’їжджати на якесь орендоване житло він відмовляється вже давно: і грошей у нього на це ніколи немає, і вважає, що не зобов’язаний нікуди йти, так як будинок спочатку належав його батькові.
Через те тітка Ольга ретельно стежить, щоб син харчувався тільки тим, на що заробить сам. Каструлю з свіжозвареним супом ховає в кухонну шафу, веде ретельний облік всього, що знаходиться в холодильнику, а недавно, під час чергового непорозуміння, і зовсім пообіцяла Петрові забрати холодильник до себе в кімнату.
Зрозуміти її можна. Дорослий чоловік не прагне мати стабільний заробіток, в перервах між працевлаштування таксує, але не дуже старанно, заробив на бензин, кусок хліба, і все, втомився.
У короткі періоди їх порозуміння Петро допомагає матері упорядковувати двір: виклав доріжки, зварив і покрив полікарбонатом навіс, ремонтує сантехніку, електрику і так далі. Але частіше в їхньому будинку непроста атмосфера, коли просто в повітрі відчувається взаємне невдоволення.
Шкода мені їх обох. Що тут можна вдіяти?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
