Я вже майже рік знаходжусь в Німеччині, працюю тут на заводі, і часто себе питаю, навіщо це мені. А потім знову згадую свою історію і розумію, що іншого виходу у мене просто не було.
Мені 39 років, я заміжня, з чоловіком у шлюбі ми прожили 17 років, і я завжди почувалася щасливою, бо любила свого чоловіка.
Жили ми окремо в своїй квартирі, яку придбали разом, бо обоє багато працювали. Але значну частину грошей на покупку житла тоді дали мої батьки.
Автомобіль теж у нас є, ми взяли HYUNDAI Tucson з салону, нещодавно навіть кредит вже виплатили. Щоправда, машиною здебільшого користувався чоловік, бо йому більше для роботи треба було, а я в основному або пішки ходила, або користувалася громадським транспортом.
У нас, в принципі, було все для щастя, єдине, що нас дуже засмучувало, було те, що у нас з чоловіком не було дітей.
Спочатку ми ходили по лікарях, спробували вже все, але нічого не виходило.
Тоді ми змирилися і вирішили, що закриємо для себе цю тему. До того ж, у мого чоловіка було двоє чарівних племінників, діти його рідного брата, і ми вирішили, що будемо дбати про них, якщо своїх діточок у нас немає.
А якось я поверталася з роботи раніше, і вирішила пройтися незнайомою мені вулицею.
Раптом я побачила машину свого чоловіка, він там був не один – в салоні була жінка з немовлям.
Мій чоловік так ніжно і трепетно щось сюсюкав до дитини, що в мене навіть сумнівів не було – це його дитина.
В принципі, мої здогадки ввечері чоловік підтвердив сам, коли я прямо його про це спитала.
В своє оправдання він сказав, що хотів мати своїх дітей, і ця жінка народила йому сина.
Дитину він запише на своє ім’я і буде нею опікуватися, але з сім’ї йти не збирається.
Чоловік запевняв, що любить мене, і що дитина нічого не змінює в наших стосунках.
Я нічого не розуміла, мені просто в голову не вкладалося те, що сталося, тому ніякого рішення я прийняти не могла.
Кілька тижнів я ходила наче в тумані, а потім виїхала в Німеччину, і вже рік знаходжусь тут.
З чоловіком ми поки не розлучилися, він благає його пробачити і повертатися, каже, що будем жити як раніше.
Та я не впевнена, чи вийде як раніше, адже все дуже змінилося.
Я просто не знаю, що робити. В Німеччині мені не дуже подобається, я вже хочу додому, але що мене вдома чекає?
Як бути? Пробачити чоловіка, чи залишатись за кордоном і починати тут нове життя?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
