З чоловіком ми разом вже 30 років, у нас двоє дорослих дітей. Наші друзі і родичі завжди захоплювалися нашими стосунками. Наш шлюб справді був міцним та надійним, принаймі, я так вважала. Я вийшла заміж в 2о років. Іван був моїм сусідом, ми жили в одному під’їзді. Ми рік зустрічалися, а потім створили сім’ю. Чоловік був старшим за мене на 5 років.
Ми жили, душа в душу, розуміли одне одного з півслова. Іноді я боялася, що це сон, і він може закінчитися. Так і сталося. Наші сини виросли та пішли від нас. Ми знову залишилися вдвох, ми стали найкращими друзями і з нетерпінням чекали, коли станемо дідусем та бабусею.
Я не помітила зміни щодо чоловіка до мене. Він був шанобливий і уважний як завжди. Але він змінився на інший бік. Мій чоловік чомусь вирішив, що в 55 потрібно змінити стиль. Він почав інакше одягатися і навіть змінив зачіску.
В цьому році у Івана був ювілей, він захотів пишно відсвяткувати. На його день народження зібралася вся родина. Мій чоловік сказав дивний тост: за другу молодість. Шкода, що я не відразу зрозуміла, що він має на увазі.
Чоловік почав затримуватися на роботі, додому приходив у піднесеному настрої. Я й не могла подумати, що причиною такої поведінки стала інша жінка.
Якось я поверталася з роботи додому, до мене підійшла молода жінка. Вона не представилася, а просто попросила поговорити зі мною. Я не могла зрозуміти, що їй потрібно, але погодилася. Ми сіли на найближчу лавочку. Дівчина довго не наважувалася розпочати. Видно було, що вона дуже хвилюється. На вигляд їй було максимум 30 років. Я чекала, коли вона почне говорити, а вона натомість просто розплакалася. Я нічого не могла зрозуміти, що відбувається.
А потім дівчина сказала, що любить мого чоловіка і благає мене відпустити його. Вона повідомила, що він відчуває до неї ті самі почуття, але боїться мене образити, тому що у нас з ним сім’я.
Я не знала, що сказати та як взагалі реагувати на цю сповідь. Я підвелася і пішла додому. Увечері чоловік прийшов додому, як ні в чому не бувало, і в гарному настрої. Воістину кохання окрилює, подумалося мені. Було так сумно та прикро, але я не знала, як розпочати цю розмову. Мені треба було подумати.
Наступного дня була тридцята річниця нашого весілля. А мені не до свята, з голови не виходила дівчина. Під час вечері в ресторані, куди запросив мене чоловік, я вирішила все обговорити. Я прямо запитала чоловіка, що відбувається. Він лише відповів, що вони разом пів року, і він її любить. А як же я? Як виявилося, до мене в нього інші почуття — подяка за прожиті разом роки та за наших дітей.
Я вирішила не тримати його і відпустила. Не знаю чи вийде у них сім’я, але я їм бажаю щастя, хоча у це важко повірити. Я вирішила жити для себе. Скоро у мого старшого сина народитись дочка, у мене буде внучка.
На жаль навіть після 30 років шлюбу чоловік може піти та розпочати життя з чистого аркуша.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
