Якось я поверталася додому, і по дорозі зайшла в продуктовий магазин. Коли я підійшла до каси, щоб розрахуватися за продукти, то зрозуміла, що у мене немає гаманця. То ж я стала біля каси, і розплакалася. Сказала, що загубила гаманець і вже збиралася повертати продукти, але тут незнайомий чоловік швиденько витягнув банківську картку і заплатив за мої продукти. Через кілька днів Станіслав, так звали цього чоловіка, сам мені зателефонував і запитав, чи маю я хвилинку, щоб з ним зустрітися. Йому потрібна моя допомога

Якось я поверталася додому, і по дорозі зайшла в продуктовий магазин. Коли я підійшла до каси, щоб розрахуватися за продукти, то зрозуміла, що у мене немає гаманця.

Хтось витягнув його, поки я вибирала продукти між прилавками.

Я була дуже засмученою, бо саме в цей день я отримала зарплату, нехай невелику, але 8 тисяч гривень – це були гроші, на які я мала прожити разом з дитиною наступних пів місяця до авансу.

Сказати, що мені було прикро, це нічого не сказати. Я планувала за ці гроші купити сину чобітки на зиму, адже він вже виріс з старих.

Сина свого я ростила сама, бо чоловік мій нас залишив і поїхав до іншої жінки в іншу область, а я залишилася одна. Сказати, що мені було важко, це нічого не сказати.

Часом бувало так, що ми на хліб не мали грошей, бо чоловік нам зовсім фінансово не допомагав.

То ж я стала біля каси, і розплакалася. Сказала, що загубила гаманець і вже збиралася повертати продукти, але тут незнайомий чоловік швиденько витягнув банківську картку і заплатив за мої продукти.

Я була ошелешена, бо за моїх 30 років такого для мене ще ніхто не робив.

– В таких випадках, треба казати: “Дякую, Боже, що забрав грошима”, – поспішив заспокоїти мене чоловік.

Тому я подякувала незнайомцю і просила в нього номер телефону, щоб при першій нагоді повернути йому борг.

Він продиктував мені свій номер, навіть запропонував підвезти мене додому, але я відмовилася.

Через кілька днів Станіслав, так звали цього чоловіка, сам мені зателефонував і запитав, чи маю я хвилинку, щоб з ним зустрітися. Йому потрібна моя допомога.

У нього є хлопчик, 6 років, і потрібно купити синові черевички, а він не дуже в цьому розуміється. Тому, просив, щоб я пішла з ним і допомогла вибрати сину гарне взуття.

З вдячності, я погодилася. Ми зустрілися в торговому центрі, Станіслав прийшов не один, а з своїм шестирічним синочком.

Я здивувалася, де мама дитини, але не стала лізти в душу малознайомій людині, проте, Станіслав мене випередив і пояснив, що він вдівець, і хлопчика він ростить один.

Вибрати взуття для дитини було не важко, адже в Андрійка був такий же розмір, як в мого сина.

Коли ми підійшли до каси, Станіслав сказав, що бере дві пари взуття. Я подумала, що він так, з запасом, хоче взяти, щоб не бігти в магазин ще раз.

Цього разу Станіслав таки наполіг на тому, що відвезе мене додому.

Вдома мене зустрів син, якому Станіслав відразу вручив новеньку пару взуття.

Я знову неабияк була ошелешена вчинком цього чоловіка. Андрійко захотів залишитися у нас, щоб погратися з моїм сином, а я вже запросила Стаса на кухню пити чай.

Так ми здружилися і зблизилися. А через кілька місяців Станіслав зробив мені пропозицію.

Він виявився дуже багатою людиною, я навіть не сподівалася на те, що такий чоловік як він зверне на мене увагу.

Ми одружилися. Стас чудовий чоловік і чудовий батько для наших двох синочків.

І хто б міг подумати, що той вкрадений гаманець так змінить мою долю?

Правду кажуть – не було би щастя, так нещастя допомогло.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page