З Арсеном я познайомилася випадково, на дні народження нашої спільної подруги. Хлопець був молодим, перспективним лікарем, а ще був неймовірно розумним і дотепним. Зустрічалися ми не довго, практично з першої зустрічі я зрозуміла, що закохалася. Через пів року я вже була офіційною дружиною Арсена.
А ще через рік у нас народився син, ми були дуже щасливі. Я завжди вважала, що якщо у відносинах має місце справжня любов, то причин для занепокоєння немає. Але виявилося, що жодна сім’я не застрахована від зради.
Якось, гуляючи з сином на дитячому майданчику, я зустріла знайому медсестру з лікарні. Вона мені розповіла про стосунки мого чоловіка і його пацієнтки. Якою повинна бути реакція у жінки, яка шалено любить свого чоловіка? А якщо це неправда? Але почута історія більше була схожа на правду, ніж на вигаданий сюжет. Та й медсестра сильно переживала розповідаючи і змогла переконати мене, що не бреше. А правду вирішила мені сказати тому, що сама недавно таке пережила – чоловік пішов від неї.
Важко передати словами, що відчуває дружина, яка дізналася, що у чоловіка є інша жінка. Мені було дуже боляче, але я вирішила мовчати. Мені так легше і простіше – зробити вигляд, що нічого не сталося. Я вірила, що у чоловіка всього лише інтрижка, адже жінки дуже підступні. І він не кине сім’ю. Та й чоловік поводився, як і раніше.
Так минуло ще кілька місяців. Мені було дуже складно прикидатися. Я навіть не знала – чи спілкується чоловік з тією дівчиною. Я сподівалася, що їх відносини закінчилися. Чоловік останнім часом був дуже сумний, весь час про щось думав. З роботи приходив пізно і втомлений, а я намагалася підтримати його і допомагати йому морально.
Але в один день все перевернулося – він сам зізнався, що у нього є інша жінка. Але не це було найстрашнішим: ще він сказав, що вона чекає від нього дитину. І вони прийняли рішення, що будуть жити разом, залишивши мені і дитині квартиру. Коли я це почула, як ніби пів зник з-під моїх ніг. В цей момент я не знала, ні що мені робити, ні що говорити йому.
А чоловік у цей вечір зібрався і поїхав, поцілувавши сина і мене на прощання.
Хоч я вже жила останні місяці з знанням ситуації, але це рішення Арсена для мене все одно стало несподіванкою. Але ж він мене теж любив, а може і зараз я йому не байдужа. Адже він сам завойовував моє серце і клявся у великій любові. А потім кинув одну з дитиною. При розставанні лише сказав: можеш до своєї мами поїхати на деякий час, я сина не залишу, але жити з вами не буду.
Я не буду сидіти склавши руки. Я буду боротися. У мене немає бажання подарувати чоловіка іншій жінці, навіть якщо вона чекає дитину. Адже і у нас є спільна дитина. Що мені робити? Чи є в такій ситуації хоч один шанс повернути чоловіка в сім’ю? Чи варто розпрощатися з минулим, розібратися в своїх цілях і почати нове життя?
Фото ілюстративне – kakprosto.
