Одного разу я гуляла з дитинкою у нашому парку і зустріла знайому жінку. Олена колись дуже добре дружила з моєю мамою ще багато років, а потім якось дороги наші розійшлися і ми рідко бачилися з нею. Тому, коли вона мене цього разу зустріла, стала усе розпитувати, як ми, як нам живеться, як наші справи.
Я була з коляскою і поки ми гуляли і вона все у мене розпитувала, то потім стала вчити, як мені краще жити потрібно в родині, щоб добре було мені.
“Ось хочу тобі сказати! – говорила мені пані Олена. – Зрозумієш, що я була права, та пізно тоді буде, тому обов’язково прислухайся до моєї поради зараз, вона ще знадобиться тобі. Тепер у тебе дитина є, тим паче. І ти просто зобов’язана думати про неї, адже ти мама. Свої гроші, про які не знає чоловік, у тебе повинні бути завжди, щоб там не було, навіть, якщо ти не працюєш. Хтозна, як там в житті складеться в майбутньому. Візьми собі за правило і відкладай при кожній нагоді, як тільки вона у тебе з’явиться. Хоч по сто гривень, хоч по п’ятдесят чи двадцять. А як трішки грошей відкладеш, так зразу відкривай рахунок, відсоток буде у тебе нормальний. Будеш відчувати себе впевненіше, а так з часом і гарна сума у тебе там назбирається. І це будуть твої власні гроші”.
“Ой, тіточко, Олено, та з чого мені збирати і відкладати гроші ті? Тим паче зараз. Ти ж знаєш, я в декреті, гроші не заробляю, працює лише один мій чоловік зараз. Утримує один нас з дитиною та ще й кредит платить, на двох роботах працює з ранку до вечора. Вчора он о шостій годині ранку з дому пішов, о дванадцятій годині ночі повернувся. А в суботу встав швиденько знову ні світ ні зоря і побіг на підробіток, навіть вихідних нормальних немає у нього, втомлюється дуже, адже зараз лише він один забезпечує нашу сім’ю, шкода його мені. Дитячі виплати у нас, які я отримую щомісяця, всі до копійки пораховані, і всі в справу йдуть, а інших доходів у мене немає. Заощаджуємо й так, на чому тільки можна. Які вклади, про що ти! Нам би на елементарні речі усі необхідні відкласти”, – відповіла я тітці Олені.
“Знаєш, що я тобі скажу? При будь-якому доході можна примудритися копійку якусь приховати, відкласти її так, що й ніхто про це й не здогадається! Просто хитрішою трохи потрібно треба бути! Чоловіки зазвичай в цінах абсолютно не орієнтуються. Купила тих же памперсів велику упаковку зі знижкою – говори, що без знижки, різницю – в кишеню собі клади. Вартість продуктів теж округляй, кажи трішки більше ніж витрачаєш насправді. Тобі ось на день народження батьки гроші подарували, ти куди їх поділа? Невже в загальний сімейний бюджет віддала?”, – тітка стояла на своєму непохитно і намагалася мені пояснити, як краще жити.
“Так, віддала, звісно, я завжди так роблю. Нам комуналку потрібно було велику суму віддати щомісяця, бо зима, опалення увімкнули, гарячої води більше витрачаємо. І ще борги за попередній місяць потрібно віддати було. Ну не можу я десь відкладати гроші, щоб чоловік не знав. це якось зовсім не по-людськи буде виглядати. Він все для нас, на роботі обідає через раз, підробітки постійно шукає. Якби ти знала, як йому ці гроші дістаються. Я зараз хвилююся, звичайно трохи, що я допомогти не можу нічим, бо не працюю сама. Ну от хіба що подарунковими грошима, дуже вони до речі припали, ми всі проблеми наші ними вирішили”.
“Ну все з тобою мені тоді ясно. Все віддала і сидиш без копійки. Ну як ти не зрозумієш, не можна так жити з дитиною, ні гроша за душею не маючи. Нехай у вас завжди все буде добре, звичайно. Але навіть якщо і буде все добре, гроші, відкладені “на всякий випадок”, не завадять ніколи. У розумної жінки завжди є така собі схованка на потім. І ти будь розумною жінкою”.
Потім ми розпрощалися, тітка Олена пішла собі спокійно, а я замислилася над її словами. Можливо вона права, можливо всі жінки так роблять мудрі, які чимало років живуть у шлюбі, чекають чогось. Але я кохаю свого чоловіка, довіряю йому.
Тиждень пройшов з дня нашої з пані Оленою розмови, а я досі тепер про це думаю. Можливо, та жінка мала рацію і мені потрібно відкладати гроші для себе?
Фото ілюстративне.
