Ми з Юрком живемо разом вже 12 років. У шлюбі всі ці роки ми завжди були щасливими. Обоє працюємо, заробляємо добре.
Щороку з Юрком ми їздимо за кордон, часто ходимо в ресторани, відпочиваємо з друзями. Живемо добре, чоловік ніколи мені не шкодує гроші.
У нас гарні відносини з батьками з обох сторін і свати дуже дружать, добре ладнають між собою.
Загалом, я вважала, що мені пощастило з чоловіком. До недавнього часу. мій спокій забрала одна ніч.
Справа в тому, що Юрко, коли спить, іноді розмовляє, я частенько з нього сміюся.
А однієї ночі я довго не могла заснути, Юрко давно спав, раптом я чую:
– Кохана, давай візьмемо нашу дитину і поїдемо відпочивати на море, – мовив спокійно Юрко.
Я дуже здивувалася, адже у нас, на жаль, дітей немає, нам не пощастило з цим, хоча чого ми тільки не робили, а потім змирилися.
Я всю ніч не могла заснути: яка дитина, чия?
А вранці, Юрко встав, як ні в чому не бувало. Зробив мені каву і став збиратися на роботу. Того ранку я не наважилася нічого запитати чоловіка. Про яку дитину він говорив. В душі боялася, що у нього дійсно є дитина, що він залишить мене і піде до іншої. Тому вирішила залишити все, як є.
Вже декілька місяців минуло, але у мене якийсь неспокій на душі, не можу так жити, як жила раніше. Та фраза чоловіка не виходить з голови.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
