Якщо вже щиро говорити, то я зовсім не з тих бабусь, які спокійно годинами сидять собі на лавочці біля під’їзду та обговорюють своїх сусідів.
Все своє життя я провела досить таки активно і коли вже вийшла на пенсію скучила без роботи. Сидіти одній вдома мені було абсолютно неможливо. Чоловік мій теж пенсійного віку давно, але все ще працював на своєму підприємстві.
Мені було сумно та самотньо, такої старості я точно не хотіла. Моя ж дочка живе з сім’єю в іншому місті, далеченько від нас, а син оселився в сусідньому районі.
Тому вся моя, як кажуть, нерозтрачена енергія вилилася якраз на сина з його дружиною. Понад усе я дуже хотіла бути корисною їхній родині, тим більше, що у них маленький дворічний синочок, мій онучок.
Син з невісткою обоє мають роботу і коли вони працюють, то з онуком сидить няня, адже невістка проти того, щоб віддавати його в садок, каже, так і дитина під наглядом і їй спокійніше також.
Я стала практично щодня відвідувати їх і, через деякий час, таки вирішила, що цілком можу впоратися з онуком без допомоги їх няні. Я думала, що так буде усім добре, а діти зможуть зекономити гарні кошти, а зараз це важливо також.
Адже в цьому немає нічого складного: погуляти, приготувати їсти, та покласти спати дитину. Впораюся, звісно, з усім адже своїх двох дітей я ж якось виростила і досить таки непогано.
В теперішній час з дитиною набагато легше. Є хороші пральні машини, памперси, мультиварки, іграшки різноманітні, мультики, в кінці кінців. А у нас що було? Звичайне господарське мило, гори пелюшок і дві ляльки на всіх сусідів.
Про таке своє рішення я відразу сказала синові та невістці своїй. Думала, вони зрадіють цій новині, будуть вдячні дуже мені, адже і гроші гарні зекономлять на няні. Та й. взагалі, хто може подбати про онука краще рідної бабусі? Але не тут-то було, взагалі.
Син мій з невісткою відразу промовчали, але було дуже видно, що вони не в захваті від мого рішення. Вийшовши на кухню син з дружиною щось дуже довго обговорювали, а потім сказали мені, що їх все влаштовує і так та й змінювати вони нічого не хочуть і не планують зовсім.
Вони запевняли, що няня у них досить таки кваліфікована та займається з дитиною по новомодної методикою, а я зі своїм старим вихованням і застарілими підходати до дітей малих їм не підходжу. Часи вже не ті, що бабусі з онуками сидять, зараз молоді і перспективні няні в моді.
Коли вже ми з сином залишилася тільки удвох, то я прямо відразу задала питання про те, чому вони проти мене, чому вони з дружиною не хочуть, щоб я з дитям сиділа?
Його відповідь мене дуже здивувала та засмутила водночас.
Виявляється, я була дуже поганою мамою для нього, тому й онука він довірити мені зараз не може. Але як це я погана мама? Так, працювала я багато у ті часи, адже на життя нам не вистачало, але всі свої материнські обов’язки я виконувала сумлінно.
Виростила я двох хороших дітей, дала їм освіту, вони гарні люди, я зовсім ні про що не шкодую. Але, мабуть, наші думки щодо цього не збігаються зовсім з сином.
Тепер я дуже багато думаю про це. Чого ж синові не вистачило? Чого я не додала йому в свій час? Чим заслужила таке до себе ставлення?
Сьогодні я не могла спати всю ніч: розбирала все своє життя по поличках. Так, як всі мами я допускала деякі помилки, на жаль. Десь недогледіла, недослухали, можливо, щось не купила або не вирішила так. як він того хотів.
Але так, щоб бути такою вже поганою мамою для своїх дітей – це вже занадто, я ж все для них робила, все що могла.
Прийшла я до висновку, що це невістка налаштовує сина проти мене. Напевно, їй вже набридли мої візити до них додому, хоча вони від щирого серця, і вона категорично проти, щоб я була там ще частіше та щодня сиділа з дитятком.
Як тепер з’ясувати все хоча б для того, щоб на душі не було так важко мені? Адже раніше я вважала, що у мене хороші стосунки з дітьми, а тепер ось так все обернулося.
Навіть важко уявити, що мене чекає на старості років. Чи можу я розраховувати на своїх дітей? Чому вони вже зараз усі віддалилися від мене? Що зробити зараз мені, щоб на старості років одній не залишитися?
Фото ілюстративне.
