Ми з старшою сестрою Світланою росли в неповній сім’ї, нас виховувала мама, бо батько давно пішов від нас. Мама багато працювала, тому у неї ніколи не було часу займатися нашим вихованням. Ми були змушені завжди триматися разом і підтримувати одна одну в будь-якій ситуації.
За кого Світлана має виходити заміж, вирішила наша мама. Сестрі на той час виповнилося 19 років, мама зібралася їхати за кордон на роботу. Тому вирішила видати її заміж за сина своєї подруги. Моя сестра мала такий характер, що не сміла перечити матері, то ж поки мама виїхала за кордон, ми встигли зіграти весілля.
Сестра пішла жити до чоловіка, мама поїхала, а я залишилася жити в нашій двокімнатній квартирі. На той час я якраз закінчила школу і поступила на навчання на перший курс.
Пройшло п’ять років, я закінчила університет, шукала роботу. Якось ввечері мені подзвонила Світлана і запитала, чи може вона приїхати з сином до мене переночувати. Я сказала, що так.
Світлана приїхала дуже засмучена, ввечері ми відразу лягли спати, я нічого її не розпитувала. А вранці Світлана сама розповіла, що більше не витримує такого життя. З самого початку повелося так, що її слово немає ніякого значення. Все завжди вирішує чоловік разом з своєю мамою. А їй завжди вказують її місце, мовляв, прийшла в чужий дім, мовчи.
Мені було дуже шкода сестру, тому я сказала їй, що вона з племінником може залишатися у мене стільки, скільки треба.
А через тиждень пізно ввечері подзвонила свекруха моєї сестри Світлани.
Сестра включила гучний зв’язок.
– Світлано, привіт, – пролунав жіночий голос з телефонної слухавки.
– Здрастуйте, – відповіла Світлана.
– Може, пора вже додому повертатися? Погостювала і вистачить… – сказала свекруха.
– Щоб знову перетворитися в прислугу для Вашого сина?! – насупивши брови, питанням на питання відповіла сестра.
– Ми зрозуміли, що були не праві, – промовила жінка. – Святослав місця собі не знаходить. Але ти ж його знаєш, першим ніколи дзвонити не буде. Не руйнуйте сім’ю через таку дрібницю.
– Нічого собі, дрібниця! – вигукнула Світлана. – Ви вважаєте, що це нормально?! Святослав мені взагалі ні в чому не допомагає, набрав додаткових змін, а у вихідні йде робити ремонт до Вас. Я не залізна, і у мене сили не нескінченні. Я теж можу втомлюватися, до того ж Максимко дуже неспокійний і не спить усіма ночами.
Сестра хотіла продовжити, але свекруха перебила її.
– Світлано, я знаю, що була не права. Ти можеш зараз злитися на мене, на Святослава, але онукові все одно потрібен батько і родина. У тебе є свій будинок, чого ти живеш в гостях…
– Я поки не готова повернутися, – відповіла їй сестра і поклала слухавку.
В загальному по тону голосу і по тому, як і що говорила свекруха моєї сестри, можна було подумати, що вона насправді усвідомила свою неправоту.
– Перший раз чую, щоб вона так зі мною говорила, та ще й визнала, що була не права, – похитала головою сестра.
– Можливо, усвідомила, – припустила я.
– Не знаю-не знаю, їй набридло обслуговувати дорослого сина, готувати йому, прати, прибирати, – пробурчала Світлана.
– У будь-якому випадку, мені здається, що зараз ти маєш все обдумати і сама прийняти рішення, – промовила я.
– Я розумію, але мені дуже незручно, що ми з Максимком живемо тут і заважаємо тобі, – відповіла сестра.
– Ви мені ні скільки не заважаєте, – похитала я головою. – Навпаки, мені так навіть веселіше, вдома стало якось затишно і світло.
– Я теж дотримуюся цієї думки, до того ж, Святослав сам не подзвонив, – засмучено сказала Світлана. – Ось взагалі не бачу причин, щоб таким чином показувати свою гордість.
– Коли-небудь, сподіваюся, до нього це дійде. А ти не переживай, адже тебе є кому підтримати, – промовила я.
В той же вечір зателефонувала і наша мама. Вона настійливо рекомендувала Світлані повертатися до чоловіка, не вигадувати собі нічого. До того часу вона вже поговорила з своєю подругою, а тепер і свахою, і та нажалілася, мовляв, ми до твоєї дитини, як до рідної, а вона он якою монетою нам платить, перед людьми соромно – невістка з дому пішла.
Після розмови з матір’ю я бачила в очах Світлани безвихідь. Їй знову було потрібно повертатися в життя, яке їй не подобалося. Але що вона може зробити зараз, адже дитина ще маленька, Світлана без житла і роботи.
Так, і якщо чесно, то Світлана поки не відновилася, відпустити її зараз назад, значить, знову залишити без допомоги. Сумніваюся, що, якщо вони з сином зараз приїдуть, то Святослав дуже сильно зміниться, та й свекруха теж.
Більше ніж впевнена, що все буде по-старому. Якщо навіть сам Святослав не може зателефонувати і визнати те, що він був не правий, а за нього це робить мама. Це багато про що говорить. Хоча … Можливо, я і не маю рації. Час розставить все по своїх місцях.
Фото ілюстративне – pixabay.