Роки минали якось дуже швидко для мене.
Прийшов час пожити для себе – твердо вирішила я, вийшовши на пенсію, адже розуміла, що заслуговую цього.
Мої діти вже давно не потребували моєї допомоги, вони вже давно дорослі та самостійні, внуки підросли, а вільного часу істотно у мене додалося.
І хоча, за результатами нарахувань, пенсію я отримала абсолютно невелику, але накопичене за скромно прожиті роки, дозволять не думати про гроші хоча б найближчі кілька років. І мене це, чесно кажучи, дуже тішило, адже знаю, що шукати підробіток в моєму віці вже марно, а тим паче зараз знайти роботу і в молодому віці не так то й просто.
Витратити накопичений капітал, я вирішила, втілюючи в життя мрію своєї юності, адже я думала про це дуже давно.
Ще в студентські роки, з майбутнім чоловіком ми представляли, як відвідаємо найвіддаленіші куточки планети, найяскравіші і екзотичні її місця, я так хотіла подорожувати. Звісно, не на дорогі курорти, але хоч в якихось країнах побувати, хоч трішки побачити світ.
Але, на жаль, за межами нашої країни нам побувати так і не пощастило.
Вивчивши питання в мережі, вибір припав на невеличкий екскурсійний автобусний тур по Європі.
Кілька днів в дорозі, безліч країн, здавалося, чекали тільки мене і я думала, що хоч відпочину душею.
Вирушаю вже цього літа – оголосила я своїй дочці і зятю.
Попереду були тільки довгі 3 місяці очікування перед найбільшою пригодою у моєму житті, на яку я чекала чимало років.
Я потихеньку звикала до життя на пенсії, багато часу проводила в міській бібліотеці, стала відвідувати басейн, і спілкуватися з сусідками мого віку, загалом, я вирішила, що хоч трохи наздожену те, чого не мала в молоді роки, адже в усьому собі відмовляла, щоб забезпечити дітям своїм краще майбутнє.
І в черговий вечір, повертаючись з прогулянки з новими подругами, біля під’їзду я побачила знайомий силует.
Мене чекав мій власний зять.
І хоча мені було дивно бачити Дмитра без дочки, природно я не стала тримати його на порозі.
Як і передбачалося, приводом для візиту послужило “важливе” прохання, щиро кажучи, яке дуже здивувало мене не на жарт.
Давньою і всім відомою мрією мого зятя був дорогий позашляховик, він останнім часом лише й про нього говорив.
І ось його колега на роботі, який збирається їхати за кордон, продає машину за дуже розумні гроші, дуже дешево, можна сказати, адже їде він надовго і не знає, чи взагалі буде повертатися в Україну.
Безумовно, як розумна жінка і відповідальна мати, моя дочка не дасть витратити всі сімейні заощадження на покупку автомобіля, адже часи зараз складні, зовсім не до машини.
А Дмитро, який явно не очікував таку вигідну пропозицію, не встиг назбирати достатньо, щоб вистачало на покупку машини, у нього очі аж світилися, коли він розповідав, як хоче придбати той автомобіль.
Але я, як ніхто знаю, що таке мрія, а тим паче розуміла, що наявність автомобіля покращить саме життя моїх дітей.
Прямо кажучи, зять попросив, щоб я позичила йому 5 тисяч доларів.
Дмитро весь час дивився на мене очима безпорадної дитини, і, звичайно ж, я не змогла йому відмовити.
Ми з моїм зятем домовилися, адже він дуже просив, щоб я не говорила своїй доньці про позику, адже це мав бути для неї сюрприз.
У свою чергу Дмитро зобов’язався повністю погасити борг протягом 3 місяців, якраз до моєї поїздки і запевняв, щоб я спокійна була.
Так мій зять став щасливим володарем мрії всього його життя.
А дочка моя щиро вважала, що Дмитрові дуже пощастило вторгувати хорошу ціну і його накопичень вистачило для покупки такого дорогого авто.
А я раділа, дивлячись на непідробні емоції моєї сім’ї, адже розуміла, що дітям дійсно потрібний цей автомобіль.
Але час минав швидко, і ні через місяць, ні через два, не було повернуто жодної копійки з боргу, про що мені обіцяв Дмитро.
Наближався час оплати мого довгоочікуваного євротуру.
Борючись з власною незручністю, я таки вже сама стала натякати своєму зятеві на повернення грошей.
Спочатку Дмитро вдавав, що абсолютно не розуміє, про що я.
А в кінці нашої розмови, заявив, що я як родичка повинна його зрозуміти, ну немає у нього грошей таких, немає і не зрозуміло коли вони будуть, адже він усі свої гроші витрачає на сім’ю і автомобіль не для себе купив, а для моєї доньки також.
Він переконував мене, що яка ж я бабуся, якщо думаю тільки про свої тури і не розумію, що йому потрібно забезпечувати двох дочок. І тут я зрозуміла, що повертати гроші він не збирається, Дмитро дає зрозуміти, що я могла б просто допомогти своїй родині.
І хоча, з одного боку, я відчуваю себе незручно, з іншого, не хочу відмовлятися від мрії про подорожі.
Підкажіть, як вплинути на зятя і впросити його повернути борг? Може, варто розповісти доньці про те, що сталося?
Або забути про свою мрію і радіти новій машині зятя?
Я дуже не хочу вносити якісь непорозуміння та суперечки в їх сім’ю, але не можу зрозуміти, як доросла людина могла так вчинити, адже я дуже поважала свого зятя, довіряла йому.
Не засуджуйте мене, бо вже розумію, що вчинила неправильно. Але як мені виправити все, адже це були усі мої заощадження?
Фото ілюстративне.
