fbpx
Життєві історії
Якось вранці Віра, загадково посміхаючись, повідомила чоловіку, що чекає дитя. Коли Віру відвезли до будинку, Сергій не знаходив собі місця. Як тільки можна було зателефонувати, Сергій тремтячими руками набрав номер. На іншому кінці дроту йому повідомили, що народився хлопчик. Сергій закричав в трубку, щоб уточнили, подумавши, що помилка вийшла. Але помилки не було: у Сергія народився третій син

Якось вранці Віра, загадково посміхаючись, повідомила чоловіку, що чекає дитя. Коли Віру відвезли до будинку, Сергій не знаходив собі місця. Як тільки можна було зателефонувати, Сергій тремтячими руками набрав номер. На іншому кінці дроту йому повідомили, що народився хлопчик. Сергій закричав в трубку, щоб уточнили, подумавши, що помилка вийшла. Але помилки не було: у Сергія народився третій син

Сергій вважав себе щасливим батьком і чоловіком: одружився на дівчині, яку любив ще зі школи. Віра дочекалася його з армії, одразу одружилися, народився старший син Ромчик, а через чотири роки з’явився на світ Дмитрик. Джерело

Але Сергій завжди мріяв про доньку. Навіть коли Віра чекала первістка, чоловік не приховував, що хотів би дочку. І якщо друга дитина – теж дівчинка, то Сергій буде тільки радий. Друзі не розуміли Сергія, тому що для молодого мужика важливо, щоб першим був пацан, як для продовження роду, так і для самоствердження в цьому житті.

Але вийшло так, що ростуть у Сергія і Віри два сина. І ось якось вранці Віра, загадково посміхаючись, повідомила чоловіку, що чекає дитя. Сергій, хоч і не перший день на світі живе, але від подиву роззявив рота. Він уже думав, що «повний комплект» в родині, на третього не зважаться, а тут раптом така новина. Прийшовши до тями, Сергій радісно обхопив Віру за стан і пригорнув до себе:

– На цей раз точно буде дівчинка!

– І мені здається, що дівчинка буде, – сказала Віра.

Чим помітніше ставало становище Віри, тим більше цікавих поглядів родичів. Обидві матері – і Вірина і Сергія – визначили по животу, що буде дочка. Дві Сергієві тітки теж підтвердили, що народиться дівчинка.

У той час уже робили УЗД; і Віра пройшла цю процедуру, на якій лікар запевнила:

– Дівчинка у вас буде.

Радісні Віра і Сергій жили в очікуванні народження дитини. Навіть Дмитрик з Ромчиком вже почали придумувати ім’я сестричці.

Коли Віру відвезли до будинку, то Сергій не знаходив собі місця, і рано вранці відправився під вікна будинку. Як тільки можна було зайти і зателефонувати, Сергій тремтячими руками набрав номер. На іншому кінці дроту йому повідомили, що народився хлопчик, вага 3 кілограми сто грамів.

Сергій закричав в трубку, щоб уточнили, подумавши, що помилка вийшла. Але помилки не було: у Сергія народився третій син.

Такого «каверзи» він ніяк не очікував. Адже все, все ж говорили: і мати, і теща, і тітки, що буде дівчинка. Але найголовніше – куди дивилася лікар, коли УЗД робила. Розмовляючи з дружиною по телефону, Сергій чи то жартома, чи то всерйоз, а скоріше за все від розгубленості, випалив Вірі:

– Ти зрадила мені з сусідом, чи що?!

– Чого верзеш? Яка зpада? – Здивувалася Віра.

– Ну, так дівчинка ж мала бути! Від мене мала бути дівчина.

– Ну, ти дурень, їй Богу! – образилась Віра і повісила трубку.

Коли Віру виписали, Сергій привіз її додому з дитиною, розгорнув ковдрочку і подивився на крихітного, беззахисного малюка, що так потребує батьківської турботи. Ком підступив до горла Сергія: він дивився на сина і любив його всім серцем.

Минуло три роки. Сашко – так назвали Віра і Сергій третього сина – ганяв по двору на триколісному велосипеді. Зрозуміти на кого він був схожий, важко, скоріше за все сам на себе. Начебто щось вгадувалося від Віри, а ось на Сергія майже несхожий. Сашко світловолосий, губастенький, а у Сергія темне волосся, тонкі губи, – та й взагалі риси обличчя інші.

Спочатку тітки Сергія вдивлялися на Сашкове личко і гадали, на кого ж він схожий. Потім і мати помітила, що Сашко якось виділяється в сім’ї, – не схожий на старших братів, які копія батька.

Сергій і сам раптом занепокоївся, почувши думку всюдисущих тіточок.

Одного разу він повертався з сином з прогулянки; біля під’їзду, як завжди, сиділи місцеві кумасі, які перемили кістки вже всьому будинку. Сергій привітався, Сашко теж сказав:

– Здластвуйте!

Бабульки доброзичливо посміхнулися у відповідь і теж привітали. А коли під’їзна двері зачинилися, до Сергія долинуло, як баба Зіна сказала своїй сусідці:

– Ти помітила, що хлопчик схожий на Вітьку з четвертого під’їзду, вуса приклей і вилитий Вітька буде.

Сергій прийшов додому, як хмара. Сашко побіг гратися, а Сергій підійшов до Віри і став випитувати про Вітьку.

– Ти знову за своє? – обурилася Віра. – Мало мені неpвів в будинку потріпав, так ще й тепер в зраді звинувачуєш.

– Не звинувачую, а з’ясувати хочу. Було ж таке, коли Вітька підвозив тебе з роботи.

– Ну, було, – твердо сказала Віра, мене тоді, я з сумкою з магазину тягнулася, ось Вітька і підвіз. Що в цьому поганого?

– Та нічого, тільки Сашко на мене не схожий.

Слово за слово і Сергій посварився з дружиною. Віра спочатку розлютилася, а потім розплакалася. Прожити стільки років пліч-о-пліч і бути запідозреною в зраді, – цього вона ніяк не очікувала. Всі думки, всі турботи Віри були спрямовані на сім’ю, йти на сторону ніколи не думала.

Після скандалу Сергій вперше ліг на розкладачці. Весь тиждень вони майже не розмовляли. Сергій хотів вже йти до Вітька розбиратися, але подумав, що потрібні докази.

Єдине, про що він не подумав, так це про почуття Віри. Для неї цей нещасний тест все одно, що ляпaс.

Віра навідріз відмовилася від ДНК, чим ще більше стала дратувати Сергія. Але через місяць Віра раптом погодилася на ДНК, сказавши, що їй нема чого боятися, раз Сергію потрібен цей тест, нехай отримує. І тут же пообіцяла, що розлучиться з ним, тому як після такого жити з ним не зможе.

Сергій подумав, що Віра просто лякає його. Вирішили не відкладати і на наступному тижні сходити і здати тест. У той же день Сергій виносив сміття і побачив Вітьку з четвертого під’їзду – той виходив з якоюсь дамочкою.

Вітьку було вже далеко за тридцять, а він все не одружився. Сергій почав вдивлятися в обличчя сусіда, намагаючись знайти щось спільне з його сином. Але так нічого і не знайшов. Прийшовши додому, Сергій пройшов на кухню, сів за стіл і задумався. Прибіг Сашко і заліз на коліна. Сергій обняв сина.

– І чого я повинен вірити якійсь бабці, якій раптом здалося, що мій Сашко, мій рідний син на когось там схожий?! – подумав Сергій. – І взагалі, вуха, між іншим, у Сашка мої.

Сергій підхопив сина на руки, посадив собі на шию і пішов в спальню до дружини.

– Нікуди ми не йдемо, не треба ніяких тестів.

– Ти взагалі нормальний? – запитала Віра. – Я вже налаштувалася, що пройдемо цей прoклятий тест, щоб ти відстав, а у тебе нові завихрення.

Весь вечір Сергій умовляв дружину пробачити його. Йому самому було страшно від думки, що він буде робити тест на власну дитину.

*****

Коли Сашко пішов до першого класу, то у Віри та Сергія народилася внучка. Старший син Роман одружився, і у них з дружиною народилася дівчинка, яку назвали Веронікою.

– Ну, нарешті-то почалося! – Сказав Сергій, підхопивши на руки молодшого Сашка. – Сини є, тепер внучки підуть!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.