У мене склалося так, що я двічі була заміжньою і двічі мене зрадили. Я вийшла заміж у двадцять років, ми з Михайлом прожили шість років, а потім він пішов від мене до іншої жінки. Я тоді залишилася з чотирирічним синочком на руках і просто не знала, що мені далі робити. Дякую моїм батькам, які в той важкий час підтримували нас, як могли. Можна сказати повністю взяли виховання і утримання свого онука на себе. Він майже весь час перебував у них.
А мені мій тато купив квартиру і зробив в ній косметичний ремонт. Так що проживала я від них окремо. Батьки створили мені всі умови, щоб я заново влаштувала своє особисте життя. Я не особливо бажала цього, так як добряче обпеклася у першому шлюбі, але, з іншої сторони, я молода жінка, і я розуміла, що самотність в моєму віці – це теж не вихід.
Якось я була в гостях і подружка познайомила мене з другом свого чоловіка. Він пішов проводжати мене додому і залишився на десять років. Невдовзі ми з Степаном одружилися. У нього це теж був другий шлюб. Від першого шлюбу у нього була дочка, яка проживала зі своєю мамою. Дівчинці вже було п’ятнадцять років. На мій погляд, ми жили нормально. Обоє працювали. У нас виявилося багато спільних інтересів. Щоліта ми їздили разом у відпустку. Завжди допомагали його мамі і доньці, а також моїм батькам і моєму синові.
Після розлучення перший чоловік взагалі забув, що у нього є син, аліменти не платив і не допомагав. Але мої батьки справлялися і без його допомоги. А потім занедужала моя мама, їй був потрібний мій постійний догляд. Тому я після роботи їхала відразу до неї. Сильно втомлювалася сильно і була доволі виснаженою.
Мені почало здаватися, що Степан якось віддалився. Але я не зважала, бо мені було не до того. Якось в обідню перерву подруга покликала мене в кафе на каву і довго вагаючись, таки розповіла мені про свої здогадки. Марина розповіла, що бачила в соцмережах фотографії однієї своєї знайомої. На багатьох фото вона з моїм чоловіком.
Спочатку я не повірила, але теж подивилася і переконалася, що це таки мій чоловік. На всіх фото Степан був такий радісний і щасливий, а мені весь цей час він на відрядження посилався, на складності з робочим проектом. Що це за проект, я зрозуміла пізніше. Прийшовши додому, я знайшла на столі в його кабінеті маленький аркушик паперу, він був розділений лінією згину на дві частини. Перший стовпчик був підписаний почерком мого чоловіка словом «бідність», а другий стовпчик «багатство».
З контексту я зрозуміла, що я у нього асоціююся з бідністю, а моя суперниця – з багатством. У другому стовпчику стояло набагато більше плюсиків. Найбільше мене здивувало, що навпроти слова «любов» прочерк стояв в двох колонках. Він прийшов додому, я не витримала і пред’явила йому все. Чоловік не заперечував, навпаки зрадів, що я цю тему підняла. Сказав, що я особа без амбіцій і світлого майбутнього, а він хоче пожити безбідно. Степан сказав, що з тією жінкою йому у всіх сенсах цікавіше, а мені він може тільки сказати спасибі за десять років життя.
В той же день він зібрав свої речі і пішов. Я не затримувала, подумала, що не варто, хоча було дуже боляче. Ось і другий мій шлюб розпався. Сиджу одна і не можу зрозуміти, що мені робити далі. Як після цього вірити чоловікам…
Фото ілюстративне – book4girls.
