Мій син Михайло сам собі зіпсував життя, і тому я стала на сторону невістки.
Ми жили в селі, і наша сім’я жила доволі непогано. Михайло у нас був єдиною дитиною, я дуже хотіла, щоб він лікарем став.
Після закінчення школи син поступив в медичний і таки вивчився на лікаря. Мене розпирала гордість за свою дитину.
– Тепер би гарну невістку, щоб йому до пари, – думала собі я.
І тому дуже засмутилася, коли син вибрав собі за дружину сирітку Оксану. Дівчина з нашого села, росла біля своєї бабусі, бо її батьків давно не стало.
Освіти вона не мала, бабуся не змогла їй це забезпечити.
Навпаки, Оксана, щоб допомогти бабусі, відразу після школи пішла на роботу. Освіти вона не мала, то влаштувалася на завод.
– Не така тобі дружина потрібна, – плакала я і просила сина не робити помилку.
Та він мене не послухав, і таки одружився з Оксаною, привівши її в наш дім.
Коли вона почала з нами жити, у мене дуже змінилася думка про неї. Оксана була дуже хорошою господинею, все вміла і зробити, і приготувати, жодної роботи вона не боялася.
Мій син ходив коло такої дружини як павич: нагодований, чистенький, напрасований.
Оксана завжди намагалася йому вгодити, а про себе думала в останню чергу.
За 20 років невістка стала мені донькою рідною, так я її полюбила.
І тут мій син таке учудив! Знайшов собі десь на роботі в лікарні медсестру, молодшу на 15 років, і сказав Оксані, що йде від неї.
Я була ошелешена, бо не чекала аж ніяк такого від свого сина. Просила його одуматися, адже у них з Оксаною син-студент, хлопця треба піднімати.
Але Михайло мене ошелешив ще раз, бо його нова пасія чекала від нього дитину, тому він так поспішав з розлученням.
Він пішов жити до своєї молодої коханої, а я казала Оксані, що вона може залишатися біля мене, та вона вирішила їхати на заробітки в Італію, щоб купити собі житло.
Я її розумію, їй прикро, бо вона все життя служила чоловікові, забуваючи про себе, а він так просто викреслив її з свого життя.
Оксана вже рік на заробітках, про мене не забуває, телефонує часто, питає як справи. На відміну від сина, який в новому житті забув і про свою сім’ю, і про свою маму.
Але якось в неділю з самого ранку хтось постукав у вікно, я ще спала. Бачу, то Михайло стоїть, очі опустив, каже, мамо, пустите?
Не склалося у нього життя з молодою панянкою. Про дитину вона йому збрехала, щоб його з сім’ї забрати.
Я його прийняла назад додому, бо то ж мій син.
Тепер Михайло дуже шкодує, що нарубав стільки дров, і сподівається, що Оксана його пробачить і повернеться до нього.
– Хіба би вона геть розуму не мала, щоб до тебе-зрадника поверталася, – кажу синові прямо в очі. – Ти ж не оцінив нічого. А вона, поки не пізно, ще заробить собі на житло, і забезпечить своє майбутнє.
Так що я повністю на стороні своєї невісточки, а син вже хай вибачає!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
