fbpx
Життєві історії
Якось в неділю свекруха завітала до нас без запрошення, але гостинцями. Я відразу зрозуміла, що їй щось треба. Виявилося, що вона прийшла просити, щоб мій чоловік більше допомагав своєму молодшому брату. Я дивлюся на їхню сім’ю зі сторони і не розумію, чому у свекрухи таке різне відношення до дітей: моєму чоловікові – нічого, нехай сам всього досягає, ще й братові допомагає. А для Вадима вона готова на все, от зараз утримує все його сімейство на свою пенсію, ще й хоче втягнути в це мого чоловіка

Мій чоловік – старша дитина в сім’ї, у нього ще є молодший брат. Свекруха, Валентина Семенівна, завжди робила велику різницю між дітьми: молодшого вона вивчила, а ось мій чоловік залишився без освіти. Так як він був старшим у сім’ї, батька не було, довелося йти працювати. Вже після армії він вирішив вступити на заочне відділення і надолужити згаяне.

Ми з ним познайомилися вже після університету. Зустрічалися рік, а потім вирішили одружитися. Після весілля взяли квартиру в кредит, а через три роки народилася дочка.

Вадим, молодший брат, часу не гаяв, він вже встиг розлучитися і одружитися вдруге. Від першого шлюбу у нього була дитина, а друга дружина теж якраз чекала дитину. Свекрусі було не до сміху, адже нову невістку він привів до неї додому.

– А де ми всі помістимося? Вона взагалі студентка, не працювала ніде, а Вадим отримує копійки, ще й аліменти зобов’язаний платити.

Ми слухали ці розмови, але не втручалися, адже у кожної сім’ї свої правила.

У мого чоловіка свій бізнес. Він зі своїм приятелем зібрав будівельну бригаду, мулярів, покрівельників, і працювали вони на різних об’єктах. Робота складна, але дохід хороший.

Незабаром чоловік перейшов на інший рівень – він уже не виконував роботи, а лише займався пошуком замовників, логістикою і фінансовими питаннями. Ми погасили достроково кредит, взяли ще одну двокімнатну квартиру і здавали її в оренду. Приятель мого чоловіка бізнес ідеєю перегорів і продав свою частку, тому зараз чоловік був єдиним власником компанії.

І ось Вадим почав проситися до нього на роботу. Мовляв, дружина дитину чекає, жити ніде, а на старій роботі немає ніяких перспектив і зарплата дуже маленька. Чоловік погодився. Він запропонував йому цілком гідний оклад і ввів в курс справи. За рік роботи він з’їхав від матері і взяв однокімнатну квартиру в кредит.

Вадим добре працював, до нього претензій не було, але платити доводилося більше, ніж іншим. Навіть у найважчі часи чоловік не обділяв його, хоча сам залишався з порожніми кишенями. Але, мабуть, добру справу ніхто не цінує.

Якось в неділю свекруха завітала до нас без запрошення, але з подарунками і гостинцями. Я відразу зрозуміла, що їй щось треба.

– Наш Вадим так погано живе, колишня дружина постійно грошей хоче, а у нього ж своя сім’я є. Ірина працювати не збирається, вона ж знову дитину чекає. От якби ти підвищив брата зарплату, він би зміг триматися на плаву, – сказала свекруха моєму чоловікові.

– Мамо, я йому і так плачу більше, ніж іншим, – відповів він.

– Але він же старається!

– І зарплата у нього гідна, йому більше ніде так не платитимуть. Хоче – нехай звільняється, але за багатодітність я доплачувати не збираюся.

Вадим, природно, образився на брата. Це ж він змусив Валентину Семенівну до нас з поклоном прийти, а потім і сам завітав.

– Я не маю чим дітей годувати! Тобі все одно, що племінники голодують. Мене з руками і ногами в іншу бригаду заберуть, – говорив він.

Але нажаль. Ніхто його нікуди не кликав, адже всі знають, що з роботою зараз сутужно. Свекруха теж трохи заспокоїлася, адже через фінансові труднощі Вадим зі своєю багатодітною сім’єю перебрався до неї.

Я дивлюся на їхню сім’ю зі сторони і не розумію, чому у свекрухи таке різне відношення до дітей: моєму чоловікові – нічого, нехай сам всього досягає, ще й братові допомагає. А для Вадима вона готова на все, от зараз утримує все його сімейство на свою пенсію, ще й хоче зробити винним мого чоловіка. От як так можна?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page