Це сталося напередодні нашого з чоловіком весілля.
Але я хочу трохи розповісти про своє життя.
Багато років тому я була ще зовсім маленькою дитиною, але дуже добре пам’ятаю, як моїй рідній мамі жилося зовсім не просто з її свекрухою.
Мама моя була спокійною і дуже працьовитою людиною.
Вона завжди намагалася зробити все, щоб в будинку було прибрано, їсти на столі стояло.
Мама моя постійно робила все швидко, адже роботи було багато і вона мала встигнути все.
Я ніколи не бачила, щоб вона просто сиділа і відпочивала, чи пила чай нікуди не поспішаючи, вона постійно щось робила і робила.
Матуся ніколи нічого не говорила своїм свекрам, навіть коли їй щось там не подобалося.
Але дідусь з бабусею завжди були незадоволені, якби вона не старалася для них.
Мама досить часто була засмучена і неймовірно втомлена, саме такою я пам’ятаю її все своє дитинство.
Мені було шкода її, але нічого вдіяти я не могла.
Ще в дитинстві я вирішила, що ніколи не буду жити з батьками чоловіка.
Тато ніколи і слова доброго не сказав за маму перед своїми батьками, хоча він її чоловік і це його сім’я.
Коли мені було 18 років мами не стало, на жаль.
Я постійно винила татових батьків, та й тато теж чинив не дуже добре.
Коли я зустрілася з Данилом і він покликав мене заміж я відразу сказала йому, що жити з його татом й мамою ніколи я не буду.
Хоча його батьки жили в великій трикімнатній квартирі й він був одним сином, я категорично відмовилася жити з його батьками.
Я пояснювала Данилові, що краще буду орендувати житло та оплачувати його за останні гроші, ніж згадувати яка була мама колись.
Одного разу ми з Данилом пішли на день народження до його мами.
Тамара Олегівна дуже гарно до мене віднеслася, запитувала мене як мої успіхи на роботі, що допомогти по господарству.
А коли ми збиралися йти додому, вона стала просити, щоб ми переїхали жити до них після весілля.
Мати чоловіка просто дуже просила мене, адже син у неї один, квартира і так його буде, він їй найрідніша людина і до мене вони з свекром будуть ставитися добре, як до рідної донечки.
Мама Данила мені обіцяла, що буде допомагати мені в усьому, лізти з порадами до мене не буде.
Мені дуже сподобалася моя майбутня свекруха та свекор, дійсно батьки Данила чудові люди.
Але я не була впевнена, що все так і буде, як описувала мені свекруха, рано чи пізно наші стосунки зіпсуються, адже побут річ зовсім непроста і двом сім’ям під одним дахом дуже непросто.
Адже, дві жінки на кухні не можуть бути хорошими господинями.
Одружені діти мають жити окремо від батьків. Я так вважаю.
Мати Данила тоді образилася на мене.
Але хіба я не права?
Фото ілюстративне.
