Ще до весілля я почала помічати, що в характері мого чоловіка присутня надмірна економність. Це мене насторожило, але потім я почала себе заспокоювати, що може це і на краще.
Перед весіллям ми пішли купувати обручки, яким же було моє здивування, коли Святослав запропонував мені їх оплатити по половині. А потім почалося і інше. Купували ми продукти – платили навпіл, придбали меблі чи техніку – теж платимо обоє.
Якось у мене не було грошей, і продукти теж у нас закінчилися, так Святослав не запропонував купити сам. Тоді я викрутилася – насмажила картоплі і відкрила салат на зиму. А на наступний день я поїхала до мами і позичила в неї грошей.
Живемо ми на знімній квартирі, тому вирішили брати своє житло в кредит. На початковий внесок скинулися: половина чоловіка, половина моя, частково допомогли його та мої батьки. Так зробили, щоби було не прикро, 50 на 50. Купили, ледве оформили іпотеку на чоловіка, він одразу не погодився, був не проти, щоб на мене оформити.
Коли треба було робити ремонт, він сказав, що його доходи впали, тому я маю віддавати свою зарплату на ремонт. Жити на орендованій квартирі немає грошей, жити пропонував у його родичів, у моїх не хоче, бо він з ними не підтримує стосунки. Такий варіант не влаштував мене.
Весь час через гроші у нас якісь непорозуміння. Він хоче, щоб я давала частину заробітної плати на спільні витрати. Каже, що платить за іпотеку, тому я маю віддавати на оренду квартири та їжу. При цьому його доходи дозволяють покрити ці витрати. Але йому потрібно саме витягти мою частину грошей, начебто боїться, що я собі їх відкладатиму. Так часто ця тема виринала, що впевненості в ньому немає.
Платимо ми іпотеку разом, але чоловік постійно наголошує, що він більше вкладається, тому квартира має належати нам не в рівних частинах. Як він собі це уявляє, я не знаю. Важко нам бути разом. Чи варто бути з таким чоловіком, який рахує все до останньої копієчки.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
