fbpx
Життєві історії
Якось у кафе Олег зустрічався із товаришем. За все розрахувався друг. Треба було заплатити п’ятсот гривень, а він поклав тисячу і пішов раніше. Олег оплатив рахунок на 500 гривень, а решту забрав собі. Не просто пообідав за чужий рахунок, а ще й грошей заробив

Михайло і Олег – два рідні брати. Молодший, Михайло, зніме з себе останню сорочку і віддасть, а старший, Олег, візьме її, перепродасть дорого, купить круту фірмову і матиме дві сорочки.

Олег дуже підприємливий, спілкується він лише з тими людьми, які можуть принести вигоду. Це стосується й рідних.

Якось молодший брат попросив у нього електропилу, розпиляти дрова на дачі. Той довго думав давати чи ні, кілька днів розмірковував, зрештою дозволив взяти на кілька годин. Після цього молодший взяв та й купив собі сам електропилку. На що старший обурився: Навіщо ти гроші витрачаєш? Он у мене ж є пила, брав би в мене!

А чому обурювався? Бо хотів, щоб братик був йому винен. Він йому продасть якусь стару річ утридорога і ходить хвалиться, що облагодіяв.

Наприклад, сподобався молодшому його телефон, каже: «Я собі такий же куплю». Через деякий час старший пропонує викупити свій вже вушний телефон, мовляв мені набрид я хочу інший і запропонував ціну десять тисяч гривень. По-моєму, він навіть новий стільки не коштував. Просто вийшла нова модель і він хотів купити її за рахунок брата.

Я не знаю як в інших сім’ях, а у нас телефон брати чи сестри, якби міняли просто подарували б. Звісно у різних сім’ях по-своєму. У нас не прийнято бити такі гроші за старий телефон. На мене взагалі, краще я куплю за п’ять, та хоч за тисячу, але новий, ніж за 10 тисяч вживаний, якої б марки він не був.

Було ще багато всього. Наприклад, коли у їхньої мами зламався телевізор, старший продав їй свій старий, так само і з мікрохвильовою піччю. Він продав її рідній матері за триста гривень. Сума смішна, але все ж, не безкоштовно.

Безоплатно він із родичами не спілкується. У всьому шукає зиск. І, здається, всі родичі вже з цим змирилися.

Якось у кафе Олег зустрічався із товаришем. За все розрахувався друг. Треба було заплатити п’ятсот гривень, а він поклав тисячу і пішов раніше. Олег оплатив рахунок на 500 гривень, а решту забрав собі. Не просто пообідав за чужий рахунок, а ще й грошей заробив.

Його вже й самі родичі почали цуратися. Молодший так взагалі вважав, що це брат — він тільки добра бажає. А виявляється, насправді все зовсім не так.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page