В такій ситуації я був вперше в своєму житті, не кожен зможе зрозуміти мене, адже це дійсно непросто. я намагатимусь все пояснити, щоб краще зрозуміли в чому справа.
Сьогодні я дізнався, що мої тато й мама, яких все життя я вважав рідними – такими не є. Я просто, випадково, знайшов якісь дивні документи вдома і став їх розглядати. Раніше їх я ніколи не бачив.
А цього разу тато попросив мене щось принести, його речі лежали в шафі в його відділі і я їх там побачив.
В них чітко йшлося про те, що Тетяна Зінченко відмовляється від Анатолія Зінченка. також там лежали документи на усиновлення через пів року після мого народження. Мене звуть Анатолієм. В батьків я один син. Тато з мамою люблять мене і дуже добре до мене ставляться. Я не відчував від них іншого, крім дуже гарного ставлення й підтримки.
Мами моєї не стало декілька місяці тому. Тато ходить сумний. Тому сам не міг піти по свої речі, а попросив, щоб я їх віднайшов.
Я вирішив запитати тата в чому справа. Мої розпитування ні до чого не приводили. Тато не розумів, що я хочу від нього. Лише коли показав знайдені документи, нарешті він зрозумів, що я все знаю. Вірніше не все, а лише те що написано в документах.
І батько став розповідати, як двадцять п’ять років тому, їм сказали, що дітей не буде. Батьки, звісно, засмутилися. А одного дня мама зустріла свою подругу, яка чекала дитину. В той день вона йшла струнка, але без колясочки. Мама зупинилася поговорити з нею. Привітала її з народженням малюка, спитала хто у неї: хлопчик чи дівчинка? Олена помовчавши, відповіла, що в неї хлопчик, але вона відмовилася від нього. Вона молода і хоче жити для себе, а з дітьми няньчитися їй рано. Подруга була не готова до зміни свого життя.
Додому мама летіла немов на крилах. Вона зі смутком на очах розповіла про хлопчика, якого залишила її подруга. Просила тата не відмовити їй і так в сім’ї батьків з’явився я.
– Нам знадобилося дуже багато часу, щоб оформити всі документи й забрати тебе додому. Ми жодного разу не пошкодували, що в нас з’явився ти. Найрідніший син. Коли мами не стало, вона лише дуже просила, щоб я не говорив тобі правди. Їй не хотілося, щоб ти дізнався що не рідний. Просила документи кудись відвезти, але мені цей час було не до того, а тепер ти їх сам знайшов, – все пояснив мені тато.
Я навіть не знаю чи варто мені шукати свою рідну матір. Таке питання я задавав собі вже багато разів. Кращих батьків ніж у мене є, мені не треба. Просто хотілося подивитися тій жінці в очі, чи пам’ятає вона, чи впізнає свого рідного сина? Та, все таки, я вирішив, якщо мама не хотіла, щоб я знав правду, не буду шукати ту жінку. Мої батьки найкращі й найрідніші. Хіба я зможу щось краще знайти?
Фото ілюстративне.
