Ось так я ніколи в житті не уявляла себе злісною свекрухою, але відчуваю, що скоро мовчати вже не зможу. Та й взагалі, представляючи себе в ролі майбутньої свекрухи, я теоретично думала, що стану для невістки доброю другою мамою або навіть хорошою подружкою. Це навіть тоді, коли у мого сина ще й дівчини не було! Але, загалом, так воно спочатку і було, коли син привів мою майбутню невістку до нас додому. Я відразу стала до неї дуже людяною та щирою, розуміла, що вона себе некомфортно почуває у чужому домі. Завжди лагідно з нею спілкувалася, ставилася до всього з розумінням.
Сім’я у неї не дуже хороша, батьки жили своїм власним життям, а дітям, яких у них було троє, уваги приділяли дуже мало, діти жили наче самі по собі. Моя невістка молодша в сім’ї, ледве закінчила школу і відразу знайшла собі роботу, щоб себе прогодувати. Її мати і батько сприйняли це добре.
Спочатку мені було дуже шкода свою невістку: тоненька, нескладна, розгублена. Син у мене хлопець добрий, мабуть і підібрав від жалю десь це пташеня. Весілля як такого не було. З чоловіком своїм я розлучена, тому з батьком мого сина ми зібрали їм трохи грошей і купили 2 путівки на море. Самі лише вдома посиділи, а потім діти поїхали в свій медовий місяць. Це все було у вересні того року, якраз оксамитовий сезон, а невістка-то і моря ніколи не бачила. Приїхала щаслива, стала мамою мене називати. Приємно було, звичайно, дуже! Жити молодим було зовсім ніде, та й я одна жила, вирішили жити разом, щоб було веселіше і легше.
Все почалося з того моменту, коли в будинку ще не дали опалення, а в квартирі нашій було дуже холодно. Син запитав якось, чи немає у мене теплої нічної сорочки для його дружини, вона, мовляв, мерзне. Я не дуже люблю давати свої речі, тим більше такі, можна сказати – особисті, але пошкодувала дівчинку, дала одну свою нічну сорочку, адже їх у мене декілька було, і сказала синові, щоб завтра ж купив своїй дружині нову, не відкладав. Він не купив, і нічна сорочка залишилася у невістки. Речі не жаль, але все ж це був перший дзвіночок до неприємностей і до вседозволеності.
Потім пішов в хід мій шикарний махровий халат, який я собі купила нещодавно. Він завжди висить у ванній, і коли я ввечері приходжу з роботи додому, то відразу ж його переодягають. Невістка працює в магазині завжди в одну першу зміну, і тут же його одягає ще вдень. Спочатку я зробила їй обережне зауваження, щоб її не образити і не засмутити, мовляв, це моя річ, так робити не можна. Вона пообіцяла цього не робити і все одно його одягає дуже часто, а потім каже:
– Ой, вибачте, я забула, якась зовсім неуважна!
І так кожного дня. Не питання, звичайно, я їй подарувала на її день народження такий же, тільки на пару розмірів менше – вона ж зовсім худенька. Але вона вперто надягає мій халат, зі словами – він великий і м’який, їй він більше подобатися, мені в ньому тепліше набагато. Довелося мені купувати собі ще один.
Далі ставало ще гірше. У мене дорога косметика, як у всіх жінок в зрілому віці, і креми відповідні, адже для шкіри потрібно щось якісне і дієве. Але дивлюся – щось тюбики і баночки у мене зменшуються в об’ємі. Сказала невістці, а вона мені:
– Я не брала у вас нічого!
Зрозуміло, що говорить неправду! Раз я бачу, що син з невісткою прийшли з гостей, на ній явно макіяж з моєї декоративної косметики, я запитала:
– Ти моєї косметикою скористалася?
Вона:
– Ні, це моя, у вас нічого я не брала.
І тут же вона пішла вмивати обличчя. Я її покликала до себе, показала вимазаного пензлика і спокійно, але впевнено попросила мені говорити лише правду – я ж бачу, що користувалася! Вона сказала, що брала тільки кисті. Знову неправда! Не розумію для чого вона це робить.
А тепер почалася вже зовсім нахабство: мої парфуми, лак для нігтів, засоби гігієни і навіть бритву мою! При цьому у неї все таке є, ми її нічим не обмежуємо, купуємо подарунки, але вона бере саме моє! Що це за звичка така незрозуміла для мене? Якось я поговорила про це зі своїм сином, але він сказав, що це такі жіночі штучки, що він в них не розбирається, і взагалі – у його дружини все необхідне є, я все вигадую. Син сказав, щоб ми самі вирішували подібні питання, в нашу косметику він точно лізти не буде. А зі своєю невісткою я ніяк не хочу сперечатися з цього приводу – шкода якось її ображати і не хочу бути злою свекрухою. Відучити не виходить, говорить неправду на кожному кроці. Намагаюся зайвий раз промовчати, але вже мені все це стає неприємним. І вигнати їх з дому не можу, вона ж мені вже не чужа людина, не хочу, щоб діти ображалися на мене. Може це для когось видасться і дрібницею для причіпок, але особисто для мене – це якісь тихі неприємності. Навіть не знаю, як вже говорити з цією людиною, вона вдає вигляд, що я сама все вигадую, що мені видається.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – tvtomsk.
