– Сама подумай, будинок – це ж набагато краще, ніж квартира. Марино, давай ми купимо цей дім, якщо не заради нас, то заради наших дітей, адже рости на свіжому повітрі на своєму подвір’ї.
Сказати чесно, я дуже вагалася. Ми з чоловіком прожили 10 років в місті, в моїй невеликій, але дуже затишній квартирі, в якій народилося наших двоє діточок.
І тут з’являється варіант – такий же невеликий, але дуже затишний будинок за містом. І мій чоловік наполягав на переїзді. А мені не хотілося це робити з кількох причин, напевно, спрацювала моя жіноча інтуїція.
По-перше, кватира була моєю дошлюбною власністю, а будинок вже стане спільно нажитим майном. А по-друге, поряд з тим будинком жила моя свекруха, і таке близьке сусідство з нею мене щось зовсім не тішило.
Все ж, ми продали квартиру і купили той будинок. Біля нього була доволі велика земельна ділянка, практично по всьому периметру росли ялинки, фруктові дерева. Просто неймовірна краса! А ще, свіже повітря, зелень, чагарники, фрукти та овочі з городу.
Та насолодитися спокоєм і красою у мене не виходить, бо відколи ми переїхали, свекруха просто не виходить з нашого дому. Свекор заходить до нас рідко, а от мама чоловіка прибігає щодня з самого ранку.
У свекрів теж є добрий новий будинок, і город є, здавалося б, чомусь не займатися своїм господарством і не лізти в чужі справи. Адже у своєму будинку завжди багато турбот та клопоту.
Тільки чи в його матері характер такий, чи нудно їй живеться, чи вона просто намірилася зіпсувати нам із чоловіком життя – не зрозуміло. Але вона буквально ходила до нас по п’ять-шість разів на день! І так постійно, а не лише у вихідні.
Спочатку я не звертала на це уваги, думала, може хоче допомогти порадою, розповісти про все нам на новому місці. Та й з почуття пошани до батьків, я терпіла всі ці часті візити свекрухи до нас. Вони ж його виростили та виховали. Але зараз все це переходить будь-які межі.
Як тільки ми сідаємо за стіл, дивлюся у вікно, вона вже на порозі. У мене навіть апетит пропадав. Приходить, сідає поряд і каже: “Не звертай на мене уваги, займайся своїми справами, я просто тут побуду, відпочину.” І сидить невилазно.
Хіба це комусь сподобається, коли постійно перебуваєш під наглядом? Скажу чесно, я вже не витримую. Вона і справді нічого поганого не робить, але ж сидить весь день у нас.
Буває, я приляжу на диван, тому що погано почуваюся чи втомилася, то вже чую, як вона шаркається по будинку, або по подвір’ю, мене шукає.
Якось сиділа я і дивилася телевізор, коли бачу через вікно – хтось господарює на моєму городі. Виходжу подивитись – свекруха там грядки прополює. Начебто допомагає – що тут сказати, але ж я її про це не просила. Довелося вимкнути телевізор і піти до неї, бо не буду ж я лежати на дивані в той час, як мама працює. Але ж у мене на цей день були інші плани, і ніхто її не просив нічого робити.
Якщо ми кудись їдемо, то навіть не встигаємо відпочити, як мати дзвонить своєму синові і починає щось з’ясовувати, контролювати, виховувати. Де ми знаходимося, що робимо, чи не швидко ми їдемо.
Я намагаюся стримуватись, тільки іноді вже не дуже виходить. Почала висловлювати чоловікові своє невдоволення, але він відмахується і радить не звертати уваги. Ось як пояснити свекрусі, що її син уже виріс і більше не потребує гіперопіки. Він здатний сам про себе подбати. Зрештою, він уже 10 років має власну родину.
Я вже багато разів пошкодувала про своє рішення переїхати, і я готова хоч зараз продати цей будинок, щоб лише бути подалі від свекрухи. Але дітям тут дуже подобається. І чоловік не бачить жодних проблем.
Порадьте, як мені зробити так, щоб свекруха перестала до нас так часто ходити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
