Ми з чоловіком не вельми багаті, разом ми вже сім років, є двоє дітей – два синочка, 6 і 4 роки. Я вийшла на роботу, бо потрібно виплачувати щомісячний кредит за квартиру, діти в садочку.
Сестра чоловіка Ілона вийшла заміж трохи більше року тому. У декрет йшла з вільних хлібів, бо з роботою в неї історично не складалося. Як університет закінчила, сіла вдома і почала шукати роботу одразу великим начальником із значним окладом. Звичайно, на такі місця робітників з нульовим досвідом не беруть. А на менше вона була не згодна.
А тут – заміжжя, дитина, і вже про роботу думати не потрібно. У її чоловіка своя квартира, він працює, все чудово. Але після народження дитини виявилося, що це не тільки зворушливі пости в інстаграмі, а й великі витрати. Спочатку вона хорохорилася, що всі вони куплять самі, та з усім вони там розберуться, а потім почалася скаржитися, що грошей мало, ні на що не вистачає, а дитині стільки всього потрібно.
Якось свекруха прийшла до нас і сказала, щоб ми зібрали всі свої дитячі речі, щоб віддати їх Ілоні. Мені було не шкода. У нас насправді зібралося багато дитячих речей. Майже все в ідеальному стані, що там дитина може з ними зробити. Я все ще раз перепрала, попрасувала, склала три великі пакети, щоб у вихідні відвезти зовиці.
Ми купили гостинці, не з порожніми ж руками їхати. Ілона нас зустріла радісно, взяла пакети, почала з ажіотажем копатися в них, і обличчя її витягалося.
– Тут все ношене вже, так? – скривилася Ілона, кидаючи бодік у пакет.
Я підтвердила її здогад. Зовиця відсунула від себе пакети з речами і сказала, що вони з чоловіком не будуть одягати в беушні речі свою дитину. А моєму чоловікові вона потім в докір сказала, що ми могли б племіннику і нові речі купити, а не позоритися з цим лахміттям.
– Щось я не пам’ятаю, щоб ти племінникам хоч одну пару шкарпеток купила, – образився чоловік.
– Ну так я не працювала, а ти працюєш, міг би і розщедритися разок.
Чоловік промовчав. Ми просто зібралися та поїхали додому. Дорогою чоловік зателефонував мамі і сказав, щоб вона навіть не заїкалася більше про допомогу сестрі.
Свекруха ввечері мені передзвонювала, дуже перепрошувала за поведінку дочки, хоча з чого їй вибачатися? Неприємно, звичайно, але нічого надзвичайного не сталося. Свекор ж, коли дізнався про цю ситуацію, сказав, що коли дочка так речами перебирає, то живеться їй непогано, а отже, фінансова допомога їй не потрібна.
Я теж так вважаю, і більше нічого навіть пропонувати не збираюся, краще все віддам чужим людям, які будуть принаймі вдячні за це.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
