Мій син одружився 7 років тому. До весілля ми з чоловіком і квартиру однокімнатну купили, і ремонт в ній косметичний зробили, і обставили її на перших порах. Ми у всьому постаралися синові життя полегшити. З дитинства секції, гуртки, упор на навчання, репетитори одні чого варті. Університет закінчив, працює. Ми з чоловіком не мільйонери, але багато батьків і цього дітям на старті в сімейне життя дати не можуть або не хочуть. Як, наприклад, наші свати.
Батьки Аліни, обраниці сина, практично нічим молодим не допомогли і не допомагають досі. Хоча, люди вони дуже небідні. У самих квартира, дача, хороша робота, за кордон відпочивати їздять на рік по одному-два рази. Але і на весілля не витратилися, і з приданого у невістки – тільки її особисті речі, одяг і косметика.
Якось свати були в нас в гостях, то сваха так напівжартома сказала: «Дочка сама чоловіка вибирала, ми їй нареченого не шукали. Тепер нехай її ваш Тарас забезпечує».
Виявляється, родичі невістки живуть за принципом: якщо тобі щось від мене треба, то мусиш запропонувати щось натомість. Якщо сват погоджується зустріти когось із родичів в аеропорту, то замість він обов’язково «струсить» гроші на бензин, та ще й на каву. А сваха у рідної сестри гроші брала за проживання, коли та гостювала у неї кілька днів. Я собі такого не уявляю, але судити не беруся.
Найгірше, що моя невістка теж хоче жити так, як її батьки, перейняла так би мовити їхню модель поведінки. Аліна перший рік говорила, що народжувати не хоче тому, що чоловік, Тарас тобто, мало заробляє на своїй роботі. Син роботу поміняв, але ж там нормально платили, і колектив був хороший, і робота цікава. Пішов. Туди, де оклад був вище. Тепер ще й у вихідні викликають, і затримується частенько.
Але Аліна навіть після цього відмовилася дарувати чоловікові спадкоємця, поки вони не з’їздять на відпочинок за кордон. Після Таїланду була відмовка, що потрібна шуба. Невістка працює в в музичній школі, отримує набагато менше чоловіка, але вимагати не соромиться.
– У батьків в мене все це було, – каже вона Тарасу, – невже, вийшовши заміж, я повинна жити гірше? Про яку дитину можна говорити в цій однокімнатній квартирі?
Син прийшов до нас порадитися: може продати цю квартиру і взяти більшу в кредит. Ми з батьком, звичайно, проти були. Ця однокімнатна квартира належить синові, а якщо вони спільну візьмуть, то це вже буде їхня спільна власність. Син нас, на жаль, не послухав. Взяв в кредит двокімнатну квартиру, але продати йому однокімнатну ми не дозволили.
– Як тут народжувати, – говорила з образою Аліна, – якщо ти сам цього питання вирішити не зміг? До батьків побіг питати дозволу! Ти сам від маминої спідниці не відірвався ще, який з тебе батько?
Тепер у неї нові відмовки, мовляв, я в декреті сяду, грошей буде мало, куди народжувати? Треба кредит сплатити, тоді вже про дітей замислюватися. Їм по 30 років вже! Навіть син вже зрозумів, що щось тут не чисто.
– Мамо, – поділився він якось зі мною, – я думаю, що Аліна так і буде тягнути. Занадто вона якась егоїстична. Розплатимося з кредитом і що вона мені скаже? Народжувати пізно?
А невістка все одне торочить – мріє продати нашу однокімнатну квартиру, щоб швидше виплатити кредит.
– Тоді б я точно була спокійна і нарешті народила. І мама так говорить: до чого вам дві квартири?
Син не витримав і сказав: – Тобі не в музичній школі працювати треба, а на ринку. Торгуватися ти з дитинства вмієш.
Зараз Тарас у нас з батьком тиждень вже живе, повертатися у нього немає бажання. Аліна дзвонить, вмовляє повернутися, обіцяє гори золоті, на все готова, а він уже перегорів. Впевнений, що як тільки він повернеться, все почнеться спочатку. Аліна, напевно, одна у батьків з тієї ж причини: батько свого часу не зміг трикімнатну квартиру купити.
Я якось подзвонила до свахи, і так тихенько натякнула, що її доньці вже час трохи і зупинитися в своїх бажаннях, а вона мені:
– Правильно Аліна робить. Жінка повинна бути відповідальною. Заводити дітей треба тільки тоді, коли повністю впевнена в тому, що зможеш їх усім забезпечити. Це не примхи, а відповідальна позиція.
Одним словом, важко нам з їхньою сімейкою дійти згоди. Не знаю, що буде далі і чи є у них майбутнє.
Фото ілюстративне.
