Коли син привів невістку в наш дім, я зрозуміла, що моє життя відтепер дуже зміниться, адже я маю прийняти в свою сім’ю зовсім чужу людину, яку сама не обирала, але до якої маю навчитися ставитися так, як до своєї рідної дитини.
Скажу вам правду, це зовсім непросто, хоча я завжди думала, що легко можна справитися з цим.
Аж поки сама не стала свекрухою.
Моя невістка Людмила, як виявилося, нічого не вміє робити, але, найгірше, у неї бажання навіть немає вчитися.
Вона ні їсти не приготує, ні прибере, таке враження, що в мене друга дитина з’явилася в домі, додатковий тягар на мої плечі.
Я маю одного сина, тому, звісно, я розумію, що маю старатися для нього, відповідно, для його сім’ї, але ще глядіти невістку – то вже занадто.
Тарас мене заспокоює, просить зрозуміти, бо Людмила ще зовсім молода, мовляв їй всього лише 22, вона всьому навчиться.
Але вона не хоче робити цього!
Невістка зате спокійно відкриває холодильник, бере приготовлені мною страви, насипає чоловікові і сама їсть, навіть не поцікавившись у мене.
Я не знаю, як мені реагувати на таке.
Якось сваха в гості до мене приходила, ми з нею поговорили відверто.
Вона зізналася, що щось таки упустила у вихованні доньки, завжди думала, що вона ще мала, ще молода, життя її навчить, тому робила все сама, дуже шкодувавши її.
Тому невістка нічого не вміє.
Я вирішила, що мою щось робити сама.
Стаю вареники ліпити і її до себе кличу.
Невістка дуже незадоволена, але відмовити не може, хоча бачу сердита, ображається на мене, бо в телефоні дивилася щось.
Прибирати стаю, теж кажу:
– Людмило, коридор за тобою, і на кухні сьогодні прибираєш ти.
Так, я стала трохи нагловата, перестала шкодувати її, кажу, щоб працювала, як працюю я.
Син сердиться, невістка бачу уникає мене, але вона вже готує краще і прибирає за собою сама.
Скоро діти з’їдуть на орендовану квартиру, кажуть, що хочуть жити окремо.
Та я не гаю час, сподіваюся, що з невістки ще зроблю гарну господиню. Хочу, щоб синові добре з дружиною жилося і їй було легше в житті.
Людмила, можливо, колись мене зрозуміє і перестане ображатися. Та я вважаю, що вірно роблю.
Хіба можна якось по-іншому в цій ситуації?
Фото ілюстративне.
