fbpx

Якось прийшли до мене син з невісткою в гості. Стали просити, щоб я продала свою дачу, яка мені після чоловіка залишилася. Вони сказали, що хочуть купити квартиру, але якраз такої суми не вистачає. Я відмовила відразу, бо це єдина пам’ять про чоловіка. Діти пішли і більше не телефонували, не приїжджали. І так мені стало сумно, що я вирішила продати таки ту дачу, аби не ображалися. Наступного дня вони відразу приїхали. Невістка так мило щебетала, як ніколи, продали вони дачу швидко. А після того почалося нове життя, яке мені навіть в найгіршому сні не снилося

Ось сиджу зараз сама і не знаю вже, до кого звернутися зі своїми душевними хвилюваннями, тому пишу сюди вам, нехай читачі зроблять висновки і не повторять моїх помилок. Я багато років вже прожила на цьому світі, але такий необдуманий вчинок поганий зробила, про який шкодуватиму до кінця життя.

Почалася моя історія кілька років тому – син надумав одружитися. Моя думка врахованою не була – привів додому дівчину, сказав, що це наречена. Майбутня невістка мені якось ще відразу не сподобалася, вела себе зарозуміло, до мене практично не зверталася. Син теж змінився на очах – раніше виявляв мені більше поваги, після одруження буркне просто щось собі під ніс, і все.

Весілля ми справили не гірше, ніж у людей, на це пішли всі мої заощадження за багато років. Чоловіка давно немає, тому вирішили, що молоді поки поживуть у мене, потім підшукають собі квартиру, щоб самостійно проживати. Пішли від мене всього через місяць – невістка заявила, що жити зі мною не хоче, хоча я догоджала їм у всьому – готувала, прала, прибирала, робила всю роботу вдомі.

Прожили рік на орендованій квартирі, почали натякати мені, що пора про поповнення в родині подумати, а ось даху над головою вони свого не мають – відкладених з весілля грошей і трохи накопичених коштів на своє житло не вистачало. Я вже немолода, частенько недобре себе почуваю, пенсії ледве-ледве на найнеобхідніше вистачає, але намагаюся відкласти хоч якусь там копійку, щоб допомогти своєму синові. Онуків я очікувала з нетерпінням, дуже вже хотілося поняньчитися на старості років з дітьми мого сина, послухати дитячі голоси в порожньому будинку.

Як розвивалися події далі? Були якось син з невісткою в гостях, почали натякати на продаж дачі – що саме такої суми, яку я отримаю, коли продам її, не вистачає до покупку квартири. Дача у нас велика, чоловік раніше на керівній посаді працював, встиг задовго до того, як його не стало вибудувати великий будинок на мальовничій ділянці. Поруч і ліс, і річка. Я там щоліта проводжу, городик висаджую, сад хороший біля будинку. Свої овочі, консервація – непогана підмога, не доводиться витрачатися на продукти.

Про продаж дачі я навіть думати боялася, адже це єдине, що залишилося, як спогад про коханого чоловіка. Не погоджувалася я на їх вмовляння, але невістка надала єдиний аргумент – народжувати не буде, онуків я не побачу поки не з’явиться своя квартира. Посварилися ми навіть, майже місяць не дзвонили мені син зі своєю дружиною і не приїжджали жодного разу.

Думала я, думала, поплакала, і зважилася – продам свою дачу, нехай молодим буде добре. Приїхали в той же день, коли повідомила їм про своє рішення. І невістка добра така була стала, як ніколи раніше, і син спілкувався, як колись. Діти мої самі продаж організували, покупця за три дні знайшли, якось все так швидко відбулося. Грошей я навіть не побачила, ні копійки не взяла, все син з дружиною залишили собі. Купили квартиру, а мене навіть на новосілля не запросили. Дзвінки від них припинилися зовсім, коли я дзвоню, відповідають на питання тільки «Так» або «Ні», ось і все їхнє спілкування. Коли запитала про онуків, невістка навіть засміялася – типу, молода ще, рано їй народжувати поки, кар’єру зробити потрібно спочатку і пожити в своє задоволення.

Сиджу тепер сама вдома і плачу – ні сім’ї, ні дачі, ні онуків. Ось порадьте – що мені тепер робити? Як мені далі бути? Як повернути прихильність своїх єдиних рідних, адже крім них у нас більше нікого немає?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – rozhyshche.rayon.

You cannot copy content of this page