Я людина, яка дуже хоче допомогти своїм дітям, але я дуже не розумію їм і шкода грошей, які даю. Виходить, я економлю на собі, щоб діти витрачали гроші на зовсім непотрібні речі.
Син у мене один, йому зараз 33 роки. Ріс як всі інші діти, ми його і дуже любили з чоловіком, але й зауваження робили завжди, коли вів себе не так, зайвої копійки у нас не було, я Анатолію рідко щось дороге купувала, в основному солодощі та булочки.
Але, для справедливості сказати, жили ми не гірше за всіх, навіть перший комп’ютер синові купила за те, що відкладала. Невістці моїй зараз 26 років, жила з бабусею, її мама до цих пір займається лише пошуками свого жіночого щастя, вона завжди любила дбати лише про себе. А її бабуся росла в бідному дитинстві, тому зрозуміло, що вона кожну копієчку берегла, навіть внучку не особливо радувала солодощами та сукнями, навіть якщо копієчка була зайвою.
Ось так і знайшли один одного – мій син і його дружина: трохи обділені, люди які жили у зовсім небагатих простих родинах. Після весілля відразу було де жити: моїх батьків не стало і син успадкував їх однокімнатну квартиру.
Колись ми з моїм чоловіком розміняли трикімнатну квартиру на дві однокімнатні – батькам і нам сином, а потім довго здавали другу однокімнатну, жили на мій заробіток і орендну плату, яку нам платили квартиранти, і ось настав час синові жити окремо з його молодою дружиною.
Стало зрозуміло, що потрібно робити ремонт, Анатолій хотів взяти кредит, але я заборонила: у мене були якісь накопичені гроші, які я відкладала чимало часу, на матеріали для ремонту вистачило, а він з друзями домовився і вони всі разом все зробили власноруч. Ну ж можна і без кредитів у наш час впоратися, головне бажання і хороший розрахунок. Для чого брати борги, щоб потім багато років віддавати.
Коли молода сім’я моїх дітей стала жити окремо, я їх постійно просила не влазити в борги, живіть за тими коштами, які заробляєте, навіть коли заробляєте небагато, адже все необхідне у них є, а на майбутнє гарне життя можна гроші заробляти і відкладати, економлячи кошти з розумом.
Але потрібні були хоч якась меблі, вони взяли їх в кредит без мого відома: дуже дорогі, щоб інших здивувати. Потім хотіли взяти пральну машину, ну тут бабуся невістки підметушилась: і купила їм на свої гроші, які були у неї відкладені давно.
Ми разом з бабусею моєї невістки вже почали повчати молодих: перестаньте думати про кредити, ви обоє працюєте зараз, маєте дві зарплати, збираєте гроші і купуйте що потрібно, інакше вам доведеться ще й відсотки платити, а це втратите набагато більше грошей ніж планували.
У відповідь так-так, головами кивають, мовляв – згодні повністю з нашими словами і прислухаються до них. Тільки посміхалися за нашою спиною, а в голові мають думки свої.
Рік пройшов добре, жили як люди, за цей час за меблі розрахувалися з двох зарплат, і ще на все вистачало: їжу, одяг і відпочинок.
А згодом почалося: спочатку два дорогих смартфона, потім телевізор з інтернетом, потім побутова техніка, аж до якоїсь мультиварки зовсім дійшло, яка без діла стоїть по сьогоднішній день, навіть ніхто не користувався нею.
І як їм ці кредити давали? Анатолій навіть у мене просив на робот-пилосос оформити кредит, я сказала, щоб навіть не розраховував на мене, я боргів в своєму житті ніколи не брала, завжди розраховувала лише на свої сили, а якщо грошей відкладених не було, то нічого не купувала. Хоча син говорив, що він платитиме кредит за мене, але я відмовила йому категорично, не подобається мені такий підхід.
Тепер, коли до дітей приходжу в гості, у них так гарно все обставлено, але деякі речі навіть в упаковках, а в холодильнику в них нічого немає. Вони нікуди не ходять, до них ніхто – нема за що з друзями навіть зустрічатися, харчуються погано, борги років на три вперед розписані.
Один раз я їх пошкодувала своїх дітей, адже я мати, все таки: накупила повний холодильник їжі, мішок картоплі купила. Діти зраділи, їли з апетитом. І тут син випадково проговорився, що дружина хоче якусь нову круту плиту на кухню з особливими функціями, хоча у них цілком хороша плита, їй всього 4 роки, але проста. Мовляв, така плита – це наступна покупка в кредит.
Я вже не могла мовчати. Яка плита – їм їсти нічого, в холодильнику я вже не пам’ятаю, коли в них бачила якісь нормальні якісні продукти. Вони що – думають, що я їх годувати за свій рахунок буду, навіть якщо працюю?
Все, більше сказала, що жодної копійки їм не дам. Якщо чесно – у мене зараз зовсім смуток один на душі, тому що знаю, що вони голодні, але я не можу ж їх годувати за свої гроші, адже прийдеться економити й на собі. Бабуся невістки віддала їм багато консервації, нехай це і їдять. Добре, що ще дітей у них немає, а то чим би вони їх годували?
Як мені вмовити їх жити по-людськи? Нащо їм ці кредити, коли немає що їсти зовсім? Навіть не знаю, як навчити жити по-іншому своїх дітей, адже шкода їх. Але що я можу зробити?
Фото ілюстративне.
