Оксана ніколи не була красунею, адже була занадто високою і худою для свого віку. Вона не дивилася на хлопців, як усі її однокласниці, а старанно вчилася. Школу закінчила із золотою медаллю. Оксана настільки була впевнена в своїй непоказності, що навіть не любила дивитися на себе в дзеркало.
Яким же було здивування однокурсників, коли Оксана однією з перших серед дівчат вискочила заміж. Богдана вона не любила, але мама настояла – якщо беруть заміж, треба йти. Богдан був старший за неї на п’ять років, працював інженером на заводі і практично не задивлявся на дівчат, вважаючи, що у них занадто великі запити. Оксана виявилася зовсім іншою, не схожою ні на кого. Нехай не красуня, зате скромна, розумна, з хорошої сім’ї.
– Правильно синку, – підтримала його мати – вродлива жінка – чужа дружина, а Оксана хороша дівчина, якраз для сімейного життя.
Після весілля молоді отримали ключі від квартири, що залишилася від бабусі Богдана. Ось там Оксана і почала вити гніздо. У їхньому домі завжди був ідеальний порядок, щоранку чоловік отримував смачний гарячий сніданок, випрасований чистий одяг. Увечері його чекала не менш смачна вечеря з трьох страв.
– Невістка у мене чисте золото, відмінна господиня – нахвалював свекруха.
Оксана потихеньку закінчила університет і завдяки батькові влаштувалася в проектне бюро. Поки дружина займалася кар’єрою, Богдан став віддалятися від дружини, його ставлення до неї з кожним днем ставало все гірше…
– Твоя дружина працює в чоловічому колективі, не боїшся? – якось запитав його приятель Андрій. Той лише посміхнувся.
– Та хто на неї зазіхне? Кому вона потрібна?
– Ну дивися, як знати, – відповів товариш.
Оксана чула цю розмову, але вона не образилася на чоловіка, давно змирившись з його байдужістю, але зрадницькі сльози вперше потекли з її очей. Наступний тиждень очі були на мокрому місці, сильно паморочилося в голові, Оксана приходила з роботи і падала від втоми на ліжко, ледве змушуючи себе приготувати хоч якусь вечерю для чоловіка. Виявилося, що вона чекає дитину.
Богдан сприйняв цю новину якось буденно, доїв вечерю і пішов дивитися телевізор… У той же вечір, готуючи речі чоловікові на роботу Оксана виявила довге біле волосся на светрі чоловіка. Було цілком зрозуміло, що у нього є інша жінка.
Не сказавши нічого про свої підозри чоловікові вона зосередилася повністю на собі і дитині, хвилюватися було шкідливо для здоров’я малюка. Якось повертаючись додому від лікаря, будучи вже на дев’ятому місяці, Оксана виявила в дверях дивний конверт.
Вдома відкрила, це був лист, адресований їй: «Шановна Оксано, ми з вами незнайомі, але так склалися обставини, що мені просто необхідно звернеться до вас за допомогою. Я цього не хотіла, просто так сталося. Мені дев’ятнадцять років, я приїхала з невеликого села на навчання, закінчила училище і влаштувалася на завод, там і зустріла вашого чоловіка. Ми почали зустрічатися, я до останнього не знала, що він одружений. Але я чекаю дитину.
Богдан, дізнавшись про малюка «постарався» і зробив так, що мене звільнили. Ось уже кілька місяців я сиджу вдома без копійки, брати на роботу з животом мене ніхто не хоче. Якщо мої батьки дізнаються, вони мене не пробачать ніколи. Мені нема в кого просити допомоги, я б і не стала цього робити, але малюк ні в чому не винен».
В листі дівчина залишила і адресу, за якою Оксана вона могла її знайти. Оксана задумалась, їй стало щиро шкода дівчину, напевно якби вона любила чоловіка то подумала б інакше. Того ж вечора Оксана набрала продуктів в магазині, поклала в пакети трохи дитячих речей, куплених своїй дитині, взяла таксі і поїхала на околицю міста до Марії, так звали дівчину.
Дівчина знімала кімнатку у старенької бабусі. Марії теж вже було ось-ось народжувати. Вони просиділи на кухні по пізнього вечора виливаючи одна одній душу. Оксана твердо вирішила допомогти дівчині. На наступний же день зняла для неї однокімнатну квартиру недалеко від свого будинку. Допомогла купити необхідні речі до народження малюка. А потім познайомила зі своїм лікарем, у якого збиралася народжувати.
Жінки народили в строк практично день в день здорових малюків: у Оксани хлопчик, а в Марії дівчинка. Але Оксану чекав неприємний сюрприз – Марія підписала документи на відмову від дитини, а сама втекла.
Оксана тут же, не роздумуючи, прийняла рішення забрати дівчинку собі. Ніхто з рідних не зрозумів і не прийняв рішення Оксани, але їй було все одно. Повертівши записну книжку в телефоні вона знайшла Андрія, того самого приятеля чоловіка, який завжди заступався за неї і допомагав якщо їй щось було потрібно.
Той з готовністю відгукнувся допомогти, через кілька днів забрав її з малюками і відвіз в ту саму квартиру, яку Оксана раніше зняла для Марії. Квартира була порожня, а ключі залишені сусідці.
Відтоді пройшло вже десять років. Оксана та Андрій одружилися, їхні дітки пішли вже в третій клас. Про долю Марії ніхто нічого не знає, більше вона не з’являлася в їхньому житті. Дівчинку Оксана з чоловіком любить як рідну, і немає щастя більше ніж двоє чудових діток і коханий чоловік поруч.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
