fbpx
Життєві історії
Якось подруга попросила Оксану, щоб вона їй підстригла волосся. Оксана здивувалася, бо ніколи цього не робила, не вміє стригти зовсім. – Та що там стригти? Ззаду кінці підрівняти більш-менш, а чуб я і сама можу. У перукарні, як мінімум, 150 гривень віддам за це, – сумно мовила Наталя. Оксана й гадки не мала, як живе її подруга з малою дитиною після розлучення

– Наталя якось попросила мене підстригти їй волосся. Мене! – розповідає про подругу 30-річна Оксана. – Я зроду цим не займалася, навіть уявлення не маю, як це робиться, який же з мене перукар. А Наталя мені – та що там стригти, ззаду кінці підрівняти більш-менш, а чуб я і сама можу. У перукарні, каже, як мінімум 150 гривень віддам за це.

– Зрозуміло. Заощаджує, значить.

– Ага, вона постійно без грошей сидить. І манікюр сама робить, і на роботу їжу в лотку носить, і речей собі не купує, майже. Я кажу, Наталю, ти з батьками живеш, кредит не виплачуєш, з дитиною у тебе колишня свекруха сидить, ти і роботу маєш, і аліменти отримуєш – і що, невже ти 150 гривень якихось не знайдеш на нормальну стрижку? А вона так усміхнулася – так що, ти думаєш, безкоштовно все, чи що? Ні, звичайно. Я батькам за кімнату плачу, а колишній свекрусі – за те, що з донькою моєю сидить. Я так і сіла після того. Ось такі нині батьки пішли, уявляєш? У мене просто слів немає.

Оксана познайомилася з Наталею пів року тому, коли та прийшла працювати в їх компанію. Дівчата виявилися в одному кабінеті, стали спілкуватися і подружилися між собою. З’ясувалося, що у них багато спільного: деякі інтереси, діти приблизно одного віку, близько п’яти років, навіть спільні знайомі зі студентського життя згадалися. Загалом, у них завжди було про що поговорити.

Непомітно стали розмовляти і на особисті теми. Наталя розповіла новій подрузі, що не так давно розлучилася зі своїм чоловіком і повернулася з донькою до батьків.

– Батьки її – твердий середній клас, люди, які міцно стоять на ногах, – розповідає Оксана. – Їм за п’ятдесят років обом, і мати, і батько працюють на хороших посадах – не пенсіонери. Їздять на дорогій машині, будинок побудували за містом, відпочивали раніше за кордоном завжди, півсвіту об’їздили. Мають вони трикімнатну квартиру. Прибиранням домробітниця займається. Великої нестачі в грошах не мають, в загальному. Наталя розповідала, одну кімнату виділили їм з донькою, я по наївності думала, що безкоштовно мама з татом дали дах над головою своїй рідній доньці з онукою.

Батьки не дали дочки й кількох місяців для того, щоб вона твердо стала на ноги, з самого початку беруть з неї гроші – дві тисячі гривень – за проживання в квартирі з дитиною. Це питання принципове, сказав тато. Кожна доросла людина має вносити плату за проживання – своє і своєї неповнолітньої дитини. Жити на кошти своїх батьків на четвертому десятку – це нікуди не годиться зовсім.

І Наталя платить, виходить, орендує у батьків кімнату в квартирі. Краще так, ніж у чужих людей. Тут все-таки чиста свіжовідремонтована квартира, хороший район. Та й за дитину спокійніше, коли сусіди – бабуся з дідусем, а не чужі люди.

Харчуються Наталя з донькою окремо, мати виділила їм полку в холодильнику, і продукти батьків жінка не бере ніколи сама. Хоча внучку бабуся з дідусем іноді пригощають то фруктами, то цукерками.

– Якісь незрозумілі стосунки в сім’ї! – зітхає Оксана. – Я чесно не розумію, як так можна жити, коли твоїй рідній людині в такий непростий в житті час потрібна допомога та підтримка. Причому, після розлучення у Наталі ж взагалі ні копійки не було! Пішла, в чому стояла. Це коли ще вона стала аліменти отримувати. І кілька місяців, уявляєш, у неї все наростав борг за житло перед її батьками.

Тоді Наталя вже стала шукати роботу, щоб швидше розплатитися з боргами.

– А у неї ще у доньки проблеми, фахівці сказали поки в садочок не водити. До розлучення Наталя сама з донькою сиділа, а тут вирішила няню шукати, зателефонувала колишній свекрусі, вона пенсіонерка, вдома сидить. Ось парадокс, чоловік у Наталі нехороший був, а мама у нього цілком хороша людина, і внучку свою любить. Ну, Наталя запитала у свекрухи, чи немає у неї на прикметі надійної людину в няні для дівчинки, за невеликі гроші. А та каже – так я і сама посиджу, за гроші, чому ні.

Наталі така, на перший погляд, не дуже приємна ідея в принципі сподобалася. Колишня свекруха – людина відповідальна, внучку любить, про особливості її здоров’я в курсі, з самого початку знає, що дівчинці можна, що не можна. Та й дитина до бабусі ставиться добре.

Знайти хорошу няню зараз за невеликі гроші в наш час не так вже й просто. Тому з пропозицією свекрухи Наталя відразу погодилася, і, коли потрібно на роботу, відвозить дочку до матері свого колишнього чоловіка.

І все б нічого, тільки ось грошей у Наталі на руках майже не залишається – зарплата у неї не дуже велика, доводиться дуже економити. Перш за все, на собі, звичайно.

– Ну що за батьки такі пішли? – зітхає Оксана. – Вони ж добре знають же її доходи, і забирати останнє у жінки без чоловіка з дитиною – це взагалі ні в які рамки. Треба мати совість. Хіба я не маю рацію?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – lt.ogo.

You cannot copy content of this page