fbpx

Якось Оксані донесла кума, що її колишній чоловік в стаціонарі лежить, дружина його залишила, давно кудись подалася, а в нього справи недобрі. Хоча Оксана так і не змогла пробачити зраду чоловікові, але наварила супу, спекла його улюблені пироги і ввечері вирішила провідати Андрія

Як не дивно, та перші 30 років свого шлюбу Оксана думала, що у них з її чоловіком Анжрієм дуже зразкова сім’я.

Андрій – спокійний, як скеля, відповідальний, надійний, з золотими руками, працьовита людина, не просто казкова мрія, а не чоловік. Усі родичі постійно говорили, що Оксані дуже пощастило з чоловіком. Про таких кажуть лише “все в дім”.

І сама Оксана йому до пари: господиня хороша, завжди чистота скрізь, чудова мати. За тринадцять років сімейного життя виростили та виховали двох дітей. У будинку завжди пахло пирогами і борщем, друзі та рідні любили приходити в гості, відзначали свята, компанією їздили на пікніки, весь час щось затівали, не було нудно в їх родині.

А закінчилося це сімейне щастя, на жаль, банально, як у багатьох: Андрій зізнався Оксані, що, здається, закохався в іншу жінку. І справжнє почуття у нього – там, далеко від дому, а не тут. А те, що було у них, це просто по молодості і по звичці, як у багатьох людей сімейних таке часто буває. Справжнє кохання – воно не таке, і борщі в ньому – не головне, як виявилося.

Нічого не вдієш, розлучилися вони і стали жити кожен своїм життям.

Андрій одружився на своїй Тетяні, у них з’явилася дитина. Недобрі язики стверджували, що Тетяна – повна протилежність вірній та господарській Оксані.

” Ну і що він у ній тоді знайшов?” – дивувалися всі. Лінива, нечупара якась, зовсім не така хороша, як його колишня дружина. У будинку все робив Андрій сам: і за дитиною він гарно доглядав, і готував, і посуд мив. Навчився і борщі варити, і млинці пекти, адже на Тетяну в цьому плані надії було мало.

– Тепер, мабуть зрозуміє, та пізно вже! – говорили подруги Оксані. – Оцінить, що таке налагоджений побут і чудова дружина поряд. Прийде до тебе ще, ось побачиш.

Але Андрій повертатися до першої дружини Оксани зовсім і не поспішав.

А ось вже через декілька років трапилося щось недобре: Андрій занедужав.

Фахівці лише розводили руками та знизували плечима, надія залишається тут завжди. Треба сподіватися. А там, як Бог дасть.

Почалося серйозний та непростий період в житті Андрія: довге перебування в стаціонарі. Тетяна через кілька тижнів такого життя зібрала дитину і подалася кудись, а куди – ніхто не знав, а до Андрія в лікарню прийшла Оксана.

Та так і залишилася з ним – сиділа лиш поруч, тримала колишнього чоловіка за руку, розмовляла, заспокоювала, приносила з дому в затишних баночках бульйон і смачненький узвар – в загальному, доглядала день за днем та ставила на ноги.

І, мабуть, завдяки цій турботі та щирим і теплим почуттям сталося диво – Андрієві ставало краще.

Як видужав, прийшов до Оксани – пробач, мовляв, нерозумного такого, прийми назад мене! Сам зовсі не знаю, що зі мною сталося, був як в тумані! Тепер все зрозумів, усвідомив, хочу повернути нашу сім’ю. Почнемо спочатку, з чистого аркуша.

Оксана добре подумала та пробачила. Зажили як і раніше: вона пекла його улюблені пироги та варила компоти, Андрій зробив в кімнатах ремонт, повернули собі коло старих друзів, які із задоволенням потягнулися в гостинний та затишний будинок.

Виросли їх діти, народився у подружжя онук. Всі були просто впевнені, що Андрій і не згадує про своє захоплення молодості, тим більше, Тетяни і не було в місті.

Лише одного разу якось вона повернулася до своїх батьків, які жили недалечко. З двома дітьми – сином Андрія та ще однією дитиною, невідомо де її батько був тепер, та й нікому вже до того діла й не було зовсім.

Правду кажучи, не в найкращій формі, бліда, злиденна, напівголодна. Подзвонила Андрієві і попросила про зустріч. Він пішов, здавалося, неохоче до неї, а у Оксани все в той вечір валилося з рук.

І, як виявилося згодом, таки не дарма – на наступний день Андрій зібрав знову свою стару торбу, взяв найнеобхідніші пожитки, сказав Оксані, що він нерозумний чоловік і її не гідний, вона свята людина, і пішов до своєї Тетяни.

Живе тепер з нею, орендують вони невеличку квартиру, виховує свого сина і ще одну дитину Тетяни, пече по вихідних млинці і не скаржиться ні на що. Правда, виглядає він не дуже, але може бути, це наслідки перенесеної кілька років тому недуги. Та й роки вже дають про себе знати, адже це не 18 йому давно. Хоча, з іншого боку, поки немає ще й п’ятдесяти.

І всі рідні, друзі, сусіди, які знають історію цієї сім’ї в такому великому подиві. Ніхто зовсім не вірить, що можна ось так підло розплатитися за добре серце хорошої людини. Оксана найкращі роки свого життя Андрієві віддала, стільки тепла, любові та турботи дала. А він?

Та чи правильно робила вона, коли пробачила невірного чоловіка і в сім’ю його повернула?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page