fbpx
Життєві історії
Якось один мій знайомий поїхав на заробітки, потім інший. Привезли гарні гроші, покупляли все в дім та сім’ю. Дружина стала просити, щоб і я все кидав і їхав. Я поїхав в Чехію на завод. Вона часто телефонувала, говорила, що сумує. Потім дзвінки були все рідше і рідше. Повернувся я через пів року. Дружина грошам раділа, кожен день бігала по магазинах щось нове купувала. А вже через тиждень покликала мене на серйозну розмову

Зараз мені 43 роки, з них 23 роки я одружений з Вікторією. У мене сама звичайна сім’я: дружина працює консультантом в магазині косметики, син навчається у виші, дочка ходить у 8 клас. Я практично все життя працюю на заводах. Часи зараз такі, зовсім не прості: або зарплата невисока, або умови погані – нормальної роботи не знайдеш. У Вікторії зарплата мінімальна. Постійно потрібно крутитися, щоб на життя вистачало. Дітей потрібно ще забезпечувати. Уже багато років хочемо ремонт новий зробити, і завжди грошей не вистачає на нього, так і живемо.

А нещодавно у мене один знайомий поїхав в іншу країну на заробітки, потім і другий за ним подався. Повернулися, грошей привезли. Загалом, я подумав і теж вирішив їхати, тим паче дружина серйозно наполягала на цьому. Довго вирішував куди відправитися, оформляв документи, і поїхав до Чехії, працювати на завод. Все-таки і робота мені знайома і зарплату хорошу обіцяли за неї. Я там відпрацював 6 місяців і повернувся додому.

Перший час, коли я поїхав, дружина часто телефонувала мені, говорила, що сумує за мною. Потім дзвінки були все рідше і рідше. Зараз, коли я повернувся додому, вона постійно твердить одне і теж. Грошам радіє, кожен день біжить по магазинах щось нове купує. І вже через тиждень, після того як я повернувся почала запитувати у мене коли я знову поїду на заробітки. Грошей їй мало, на все не вистачає. Раз потрібно ремонт робити, так робити вже хороший, коли ще буде можливість – невідомо. Невже не можна було відразу половину грошей на вітер не пускати? Тепер точно не вистачить на ремонт.

Вона навіть не запитала, в яких я там умовах жив, щоб заробити і привезти ці гроші додому. Я спав у хостелі, в кімнаті на п’ятнадцять чоловік, їв тільки на роботі, і рахував дні, коли повернуся додому і побачу своїх рідних людей, за якими дуже сумував на чужині. Завдяки тому, що я економив на їжі, я привіз досить хорошу суму. І тільки Богу відомо, як важко вони мені дісталися. Тому мене дуже засмучує, що мало того, що мою працю не цінують, так ще й зароблені мною гроші витрачають нерозумно. Дружина мене назад на роботу жене.

Я кожен день думав про свою сім’ю, уявляв, які речі їм купимо, як зробимо ремонт і придбаємо новий телевізор. А дружина поводиться так, як ніби все це неважливо, а важливо швидко оформити документи, щоб я зміг виїхати заробляти гроші, і бажано ще більше. Навіть взялася активно мені допомагати в цій справі. Їй дуже важливо щоб я заробив грошей. А відпочив я чи ні, це нікого не хвилює. Навіть забула, як скучила, коли побачила гроші. Виявляється вони набагато важливіше того, що я поруч. Як же прикро усвідомлювати, що в мені бачать лише машину для заробляння грошей, а не кохану та рідну людину. Ось і як тепер бути?

Після цього у мене не має бажання кудись їхати, адже тепер добре розумію, що якщо зароблю грошей, дружина наполягатиме, щоб я знову їхав, і так до старості. Я не бачитиму ні дому, ні своїх рідних. А я так не хочу, хочу працювати хоч і на меншу зарплату, зате зі своєю сім’єю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.